Радянська Киргизія (1929 рік) Івана Багмута й Михайла Погребецького: національні травми

Abstract

У 1929 році Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства організувала експедицію до Хан-Тенгрі. Михайло Погребецький (професійний альпініст) очолив групу дослідників, серед яких був і український письменник-початківець Іван Багмут. Обидва написали подорожні нариси: «Подорож до небесних гір: нотатки туриста до центрального Тієнь-Шану» І. Багмута (1930 рік) і «Хан-Тенгрі» М. Погребецького (1934 рік). Ключовими імагологічно-етнографічними об’єктами І. Багмута й М. Погребецького стали киргизи (як тубільці), українці (як емігранти) й дунгани (як переселенці з Китаю). Чому вони? По-перше, ці народи разом з узбеками й росіянами домінували на теренах радянської Киргизії (65% населення – киргизи). По-друге, до складу експедиції М. Погребецького входила ще група кінооператорів Всеукраїнського фотокіноуправління, завданням яких було зняти не лише сходження на Хан-Тенгрі, але й побут саме киргизів, українців і дунган. Історія азійсько-європейських взаємин на території російського Туркестану пережила різні етапи – це і неприйняття, і відкрита ворожнеча, і намагання співіснувати мирно. Водночас і киргизи, і дунгани, і українці, про яких оповідали І. Багмут і М. Погребецький, перебували ще в постравматичному стані, коли їхні національні болі, образи, переживання (головним чином набуті за часів царської Росії) не були забуті й повністю вилікувані. Власне, у подорожніх нарисах І. Багмута і М. Погребецького (більшою мірою останнього) творився імідж Радянського Сходу (1929 рік) як місця, де лікуються травми та формується національно багатолике населення, дружелюбне один до одного. Тобто вповні в руслі більшовицької ідеології щодо братерства й рівності народів. А для підсилення ефекту правильності такої радянської політики авторами використовувалась і типово більшовицька опозиція Минуле (Царське, Колоніальне, Травматичне, Негативне) – Сучасне (Соціалістичне, Антиколоніальне, Антитравматичне, Позитивне). У статті досліджено прояви національних травм киргизького, українського та дунганського народів крізь призму радянського орієнталізму (створення іміджу щасливого й успішного Радянського Сходу, прихований колоніалізм, модернізація тощо), речниками якого стали І. Багмут і М. Погребецький. Також проаналізовано їхні образи Киргизької республіки (1929 рік) у рамках порівняльної типології та літературознавчої імагології.

In 1929 the expedition to Khan Tengri was organized by All-Ukrainian Scientific Association of Oriental Studies. Mykhailo Pohrebetskyi (a professional alpinist) led a team of researchers. One of them was Ivan Bahmut (a novice Ukrainian writer) who must write about the Ukrainian migrants’ life and traditions. They wrote the essays about their travel: I. Bahmut’s Travel to the Celestial Mountains (1930) and M. Pohrebetskyi’s Khan Tengri (1934). The main ethnic subjects of I. Bahmut and M. Pohrebetskyi were the Kyrgyz (as indigenous population), the Ukrainians (as immigrants) and the Dungans (as the settlers from China). What exactly are they? First of all, these ethnic groups as well as Uzbeks and Russians (ethnic Kyrgyz made up about 65 percent of the population) were dominate in Soviet Kirghizia. Secondly, among the members of M. Pohrebetskyi’s expedition were the cameramen from All-Ukrainian Photo Cinema Administration (VUFKU). They had the official task of shooting films about Khan Tengri’s climbing along with Kyrgyz, Dungan and Ukrainian livestyles. A history of Asian-European relations on the territory of Russian Turkestan is characterized by different stages, from non-acceptance, open animosity to peaceful coexistence. But in the I. Bahmut’s and M. Pohrebetskyi’s travel essays the Kyrgyz, the Dungan, the Ukrainians were in a posttraumatic state, when their national pains, sufferings, emotional experiences, received at time of Tsarist Russia, were not forgotten. Their national wounds had not healed. Properly speaking, in I. Bahmut’s and especially in M. Pohrebetskyi’s text an image of Soviet East like a place, where people are being treated for traumas, is seen. They also present an image of Soviet East like a place, where different nations are friendly. In other words, their Soviet East is formed along Bolshevist ideology concerning brotherhood and equality between nations. At the same time, the Soviet creating of a new modernity as outcome of Bolsheviks’ policy (korenizatsiia etc.) is constantly mirrored in their texts. Parallel with this goes propaganda of Soviet regime. But I. Bahmut didn’t admire the Soviet Kyrgyz reality like М. Pohrebetskyi. If M. Pohrebetskyi’s Khan Tengri is filled with the examples of Soviet progress in architecture, medicine, industry, agriculture and other spheres of Central Asia, I. Bahmut’s Travel to the Celestial Mountains is practically bereft of it. Occasionally I. Bahmut detected the problems of Soviet oriental management (the dilapidated building of the State Bank, the frequent alcoholic drinks’ advertising, the poverty and so on). The paper focuses on their national traumas in the context of historical, imagological, comparative research of the I. Bahmut’s and M. Pohrebetskyi’s images of Soviet Kyrgyzstan in 1929. Simultaneously, a soviet orientalism (the imagological creation of happy and successful Asiatic republic; a hidden colonialism), difference between I. Bahmut’s and M. Pohrebetskyi’s poetics etc. are the stuff of this research work.