Будви – маловідома пам’ятка міського права середньовічної Європи

Abstract

Статтю присвячено висвітленню джерел кодифікації та аналізу змісту Статуту Будви – міста, розташованого на березі Адріатичного моря. Наголошено, що цей Статут було створено під помітним впливом венеціанського права. Саме тому за своїм змістом він доволі схожий на статути інших чорногорських міст, що входили до складу Стато да Мар – одного з володінь Венеціанської Республіки, насамперед розташованого неподалік міста Котор. Певні подібності будванського Статуту можна виявити й порівнюючи його зі статутами міст, підпорядкованих середньовічній Генуезькій республіці, зокрема тих, що розташовувалися на території сучасної України. Показано, що текст Статуту, у тому вигляді, як він дійшов до нашого часу, був записаний за доби правління сербського короля Стефана Уроша IV Душана у XIV столітті. Так само, як і інші статути середньовічних міст на південному узбережжі Адріатики, найдавніший варіант Статуту Будви було записано середньовічною латиною. Цей оригінал до нашого часу не зберігся, але його було використано під час перекладу на італійську мову в ХV столітті, після того, як Будва перейшла під владу Венеції (з 1442 р.). З цього італійського перекладу було зроблено кілька транскриптів. З них до нашого часу збереглося шість. Зауважено, що Статут Будви являв собою комплексний кодифікаційний акт, який був результатом тривалої роботи і являв собою збірку норм державного, адміністративного, цивільного, кримінального та процесуального права. Його появі передувала тривала робота з систематизації та узагальнення норм звичаєвого права, норм статутів, виданих органами міської влади та органами держав, до складу яких входили міські землі в той чи інший період, зокрема норм венеціанського права, норм канонічного права та врахування судової практики. Помітно, що в ході кодифікації Статуту Будви широко використовувалися правові звичаї, а також попередні норми права, що походили від органів міського управління (самоврядування). Джерелознавча критика Статуту надає можливість дійти висновку, що з часом право Будви помітно ускладнюється та набуває все більш виразних специфічних ознак, притаманних місцевому правовому ладу.

The article is devoted to highlighting the sources of codification and analysis of the content of the Charter of Budva – a town located on the shores of the Adriatic Sea. It is emphasized that this Statute was created under the noticeable influence of Venetian law. That is why its content is quite similar to the charters of other Montenegrin towns that were part of the Stato da Mar – one of the possessions of the Venetian Republic, primarily located near the town of Kotor. Certain similarities of the Budva Charter can also be found by comparing it with the charters of cities subordinate to the medieval Genoese Republic, in particular those located on the territory of modern Ukraine.It is shown that the text of the Charter, as it has reached our time, was written during the reign of the Serbian king Stefan Uroš IV Dušan in the 14th century. Just like other charters of medieval cities on the southern coast of the Adriatic, the oldest version of the Charter of Budva was written in medieval Latin. This original has not survived to our time, but it was used during the translation into Italian in the 15th century, after Budva came under the rule of Venice (since 1442). Several transcripts have been made from this Italian translation. Six of them have survived to our time.It was noted that the Statute of Budva was a complex codification act, which was the result of long-term work and was a collection of norms of state, administrative, civil, criminal and procedural law. Its appearance was preceded by long work on the systematization and generalization of the norms of customary law, the norms of statutes issued by city authorities and state authorities, which included urban lands in one or another period, in particular, the norms of Venetian law, the norms of canon law, and taking into account judicial practice. It is noticeable that during the codification of the Charter of Budva, legal customs were widely used, as well as previous legal norms originating from the bodies of city administration (self-government). Source-based criticism of the Statute provides an opportunity to conclude that over time the law of Budva becomes noticeably more complicated and acquires more and more distinct specific features inherent in the local legal system.