«Сердце человеческое есть бездна неисповедимая»: психологізм епістолярної творчості Миколи Гоголя

Abstract

У статті проаналізовано психологізм епістолярної творчості М. Гоголя. Доведено, що лист стає для М. Гоголя епістолярною формою психологічної інтроспекції. Зазначається, що природа й характер психологізму епістол М. Гоголя вказують на генетичну спорідненість адресанта з тими традиціями, які мали місце власне в українському романтизмі та в українській епістолярній романтичній традиції. Як і українські романтики взагалі, центром внутрішнього життя особистості М. Гоголь вважав людське серце. Звідси - естетизація «серця» та прояви нової романтичної чутливості в кореспонденціях М. Гоголя.

In the article, the psychologism of Mykola Hohol’s epistolary works is analyzed. The author proved that a letter became an epistolary form of psychological introspection for M. Hohol. It is mentioned that the nature and specificity of the psychologism in M. Hohol’s epistles indicate the addressant’s genetic affinity with the traditions existing during Ukrainian Romantic period and in Ukrainian romantic epistolary tradition. As well as Ukrainian romanticists in general, M. Hohol considered human heart the centre of person's inner life. For this reason, we can find an aestheticization of “heart” and new romantic sensitivity demonstration in M. Hohol’s correspondence.