Художній простір у мовній картині світу Олександра Довженка

Abstract

У статті описано лексичні засоби вербалізації художнього простору в мовотворчості Олександра Довженка. Дослідження виконано у світлі одного з пріоритетних напрямів сучасної лінгвістики – вивчення особливостей вербалізації мовної картини світу письменника, у якій виявляється специфіка індивідуального художнього мислення й бачення світу. З’ясовано, що категорії простору і часу є домінантними ознаками мовотворчості письменника. Вони притаманні будь-якому художньому твору, організовують його цілісність і розкривають глибинний сенс. У статті висвітлено потрактування поняття «простір» у лінгвістиці та суміжних науках, визначено його характеристики як основної категорії буття. На основі аналізу наукової літератури доведено, що художній простір, як і художній час, мають важливе значення для створення образності. Вони забезпечують цілісне сприйняття художньої дійсності, організовують композицію твору, уможливлюють опис різних явищ і процесів навколишнього середовища, оскільки все, що презентується у свідомості людини, осмислюється за допомогою цих координат. Необхідність опису мовних одиниць на позначення просторових відношень, які беруть участь у конструю- ванні мовної картини світу Олександра Довженка, визначає актуальність проблеми на сучасному етапі розвитку мовознавства. Аналіз мовотворчості письменника засвідчив, що з метою відтворення просторового реалізму митець надає перевагу одиницям із високим потенціалом створення візуально яскравих образів, які описано за допомогою різнорівневих мовних засобів, з-поміж яких на особливу увагу заслуговують одиниці лексичного рівня. У процесі дослідження виокремлено три великі тематичні групи, які відображають різноманітні просторові відношення в аналізованих творах: небесний простір, водний простір і земний простір. Конкретизація просторових значень та відношень дозволила виокремити підгрупи до основних тематичних груп – назви ландшафту; назви, пов’язані з геополітикою; топоніми й мікротопоніми тощо. Образність як визначальна риса мовотворчості Олександра Довженка створюється за допомогою зображально- виражальних засобів лексичного рівня (епітетів, метафор, антитез, порівнянь), які дозволяють авторові не лише майстерно зобразити художній простір, конкретизувати найтонші його деталі, а й розкрити внутрішній світ героїв, передати сприйняття ними навколишнього світу.

The lexical means of the artistic space verbalization in Olexandr Dovzhenko’s linguistic creativity are described in the article. The research was made within one of the priority directions of modern linguistics – the study of writer’s language world view verbalization, which reveals the specifics of individual artistic thinking and the world perception. It was determined that the categories of space and time are the dominant signs of a writer’s linguistic creativity. They are peculiar for every artistic work, organize its integrity and reveal a deep meaning. The article deals with the interpretation of the concept of «space» in linguistics and related sciences, defines its characteristics as the basic category of existence. Based on the scientific literature analysis, it is proved that the artistic space, as well as the artistic time, are essential for figurality. They provide a holistic perception of artistic reality, organize the composition of the work, make it possible to describe the various phenomena and processes of the world, because everything in man’s conscious is understood using these coordinates. The necessity of describing the linguistic units to indicate the spatial relations that construct Olexandr Dovzhenko’s language world view determines the relevance of the problem at the present stage of the linguistics development. An analysis of the writer’s linguistic creativity has shown that he prefers units with high potential in vivid imagery creating to reproduce spatial realism. They were described by means of multilevel linguistic means, among which the units of lexical level deserve particular focus. In the course of the study three major thematic groups reflecting the various spatial relationships in the analyzed works were identified: celestial space, water space, and earth space. Specification of spatial meanings and relationships made it possible to distinguish subgroups into the main thematic groups – the names of the landscape; geopolitical names toponyms and microtoponyms, etc. Imagery as a defining feature of Oleksandr Dovzhenko's linguistic creativity formed by means of visual and expressive means of lexical level (epithets, metaphors, antithesis, comparisons). They allow the author not only to depict the artistic space skillfully but also to concretize its subtle details and to reveal the characters’ inwards, to convey their world perception.