Прономінальний показник як граматична маніфестація зміни оповідача в поліфонічній оповіді (на матеріалі англомовної літератури початку ХХ ст.)

Abstract

Стаття присвячена аналізу засобів реалізації поліфонічної оповіді, яка перебуває у фокусі наукових досліджень з часів виявлення феномену поліфонії тексту М.М. Бахтіним. Авторка досліджує діапазон засобів вираження поліфонії, який включає не лише лексичні та граматичні маркери, але й з огляду на комунікативну парадигму, індикатори мовленнєвих актів. У статті було проаналізовано роль прономінального показника як маркера поліфонічної оповіді. Методологічну основу дослідження склали загальний діалектичний метод пізнання, загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння) і спеціальні методи (формально-логічний, системний, структурно-функціональний). Особлива увага приділяється дослідженню граматичних показників, зокрема категорії особи, які мають велику роль у виявленні поліфонічної оповіді, основоположним принципом якої є контамінація голосів оповідача та персонажу. В статті розглянуто категорію особи як один із показників граматичної маніфестації поліфонічної оповіді. Визначення ролі прономінального маркера у виявленні поліфонічної оповіді базується на тому положенні, що зміна особи є одним із показників внутрішнього, невласне-прямого мовлення, що неодмінно характеризується суміщенням голосів. Основні питання в роботі стосуються аналізу типів оповідача та визначено об’єктивовану та суб’єктивовану оповідь відповідно до типів оповідача. Новизна роботи полягає в тому, що суб’єктивована оповідь розглянута як поліфонічна. Основні висновки в роботі стосуються того, що прономінальний маркер може бути критерієм реалізації поліфонічної оповіді лише у разі об’єктивованої оповіді, коли зміна оповіді з 3-ї на 1-у особу свідчить про зміну оповідача та персонажу. Матеріалом для аналізу слугували твори видатних письменників епохи модернізму початку ХХ ст. – Джона Дос Пассоса (John Roderigo Dos Passos), Вільяма Фолкнера (William Cuthbert Faulkner) та Нормана Мейлера (Norman Mailer).

The article deals with the analysis of means of implementation of polyphonic narration as this issue has been in the focus of linguistic research since the phenomenon of double-voiced narration was discovered. Lexical, syntactical and grammar means have always been defined as the basic means to reveal the multiplicity of voices in the text, though currently there has been a shift towards communicative paradigm which operates a different set of linguistic tools. The article is an attempt to analyse the role of a pronoun as a linguistic marker of grammar manifestation of the shift of the narrators in a polyphonic narration. Contamination of voices in free indirect discourse is revealed through a range of linguistic markers, pronouns being one of the most meaningful ones. While analysing the role of a pronoun as a marker of polyphonic narration, different types of narrators have been analysed and, as a result, two types of narration have been discussed in the article- firstperson narration and third- person narration. Special attention is focused on the first-person narration which is generally supposed to be non-polyphonic narration. It is argued in the article that there are cases when first-person narration turns into a polyphonic one and polyphonic markers of the first-person narration are discussed. Novelty of the analysis lies in the fact that first-person narration might be considered polyphonic on the grounds of “impersonal voice” (a term coined by Henrik Skov Nielsen) being present in the narration. The conclusion has been made that pronominal marker might be considered a valid criterion of polyphonic narration exceptionally in case of third-person narration as the change of the pronouns means the change of the voices of the narrator and the personage. The change of pronouns in the firstperson narration generally fails to represent contamination of voices so it cannot be considered a productive means of implementing double-voiced narration. The concept of “impersonal voice” gives ideas for further linguistic research. The analysis provided in the article is based on the literary works of John Dos Passos, Norman Mailer and William Faulkner.