"Tne raven": a poem of melancholy tones

Abstract

The following paper discusses the poem, The Raven, written by Edgar Allan Poe. Since the poem resonates with melancholy tones throughout, the following paper focuses particular attention on stylistic analysis of both melancholy visual imagery and melancholy auditory imagery that melancholy tones materialize themselves through. Firstly, the following paper provides a general overview of the term melancholia, together with its overall impact on both the life and consequently the literary output of the author, Edgar Allan Poe. The present paper outlines the life of the author incessantly hunted by melancholia as well as the melancholy approach towards poetry adopted by the author correspondingly. Subsequently, the crux of the paper concentrates on examining melancholy tones of the poem The Raven. The paper undertakes a stylistic analysis to demonstrate that melancholy tones manifest themselves through melancholy visual imagery and melancholy auditory imagery. And therefore, the following paper stylistically analyzes the manifestation of melancholy visual imagery. Firstly, melancholy visual imagery materializes itself through the melancholy image of the raven. As the raven subsequently begins to symbolize the grief wafting through the poem, melancholy visual imagery further materializes itself through the melancholy image of the main protagonist and through the melancholy image of Lenore, the deceased beloved woman. Furthermore, melancholy visual imagery also materializes itself through spatiotemporal dimension. More precisely, the present paper stylistically analyzes melancholy portrayal of both spatial and temporal dimension. The following paper then also stylistically analyzes the manifestation of melancholy auditory imagery. The paper suggests that melancholy auditory imagery materializes itself through stylistic literary devices of consonance and assonance, trochaic octameter and internal rhyme. Altogether the stylistic analysis of the poem The Raven hence addresses not only the existence of melancholy tones per se, but also the intentional formation of melancholy tones.

У статті аналізується вірш «Ворон» Едгара Аллана По. Оскільки цей вірш пронизують меланхолійні тони, ця стаття зосереджує увагу на стилістичному аналізі як меланхолійних візуальних образів, так і меланхолійних слухових образів, за допомогою яких матеріалізуються меланхолійні тони. Подано загальний огляд поняття «меланхолія» з огляду на його загальний вплив на життя, а отже, і на літературну діяльність Едгара Аллана По. Ця стаття висвітлює життя автора, якого невпинно переслідує меланхолія, і як наслідок, розглядається меланхолійний підхід поета до поезії. Таким чином, визначальна мета – дослідження меланхолійних тонів поеми «Ворон». У статті проводиться стилістичний аналіз, щоб продемонструвати, що меланхолійні тони проявляються через візуальні та слухові меланхолійні образи. Отже, стаття стилістично аналізує прояв меланхолійного слухового образа. І насамперед цей меланхолійний візуальний образ матеріалізується через меланхолійний образ ворона. Оскільки згодом ворон починає символізувати журбу, що відлунює в поемі, меланхолійний образ надалі матеріалізується через меланхолійний образ головного героя, а також через меланхолійний образ Ленори – покійної коханої жінки. Крім того, меланхолійни візуальний образ матеріалізується також через часо-просторовий вимір. Таким чином, стаття стилістично аналізує меланхолійне зображення як просторового, так і часового виміру. З статті випливає, що меланхолійний слуховий образ реалізується через стилістично-літературні засоби, такі як: співзвучність та асонанс, трохаїчний октаметр, а також внутрішня рима. Отже, стилістичний аналіз поеми «Ворон» стосується не лише існування меланхолійних тонів, але й навмисного формування меланхолійних тонів.