Цивільно-правові засади здійснення особистих немайнових прав релігійними організаціями

Abstract

У статті здійснено ґрунтований аналіз правових засад здійснення окремих особистих немайнових прав релігійними організаціями із врахуванням сучасних викликів. Обґрунтовано позицію про відсутність необхідності чіткого визначення системи прав релігійних організацій, а навпаки залишити перелік відкритим із одночасним врегулюванням критеріїв обмеження прав релігійних організацій з боку держави. Досліджено окремі аспекти здійснення релігійною організацією права на найменування. Проаналізовано практику щодо закріплення у статутах релігійних організацій інформації про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність та місцезнаходження. Доведено, що обґрунтованим було внесення у 2018 році змін до законодавства, згідно яких, релігійні організації повинні були внести зміни до власних найменувань, що мають відображати приналежність до релігійного об’єднання за межами України, у державі, яка здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину її території. Проаналізовано права релігійних організацій здійснювати релігійну діяльність, брати участь у громадському житті, а також використовувати засоби масової інформації. Окремо приділено увагу практиці вирішення спорів між релігійними організаціями щодо здійснення ними права на проведення богослужінь та релігійних обрядів у культовій будівлі, на яку претендує декілька релігійних організацій. При вирішення таких спорів, суди дотримуються принципу рівності та недискримінації, надаючи почергове право на проведення богослужінь та релігійних обрядів кожній релігійній організації. Проаналізовано судову практику у питанні вирішення спорів при зміні релігійною організацією підлеглості у канонічних і організаційних питаннях. Обґрунтовано, що здійснення особистих немайнових прав релігійних організацій в умовах війни з рф постало особливо гостро, у тому числі і щодо найменування, а також зміну підлеглості релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях, переобрання керівних органів тощо.

The article provides a thorough analysis of the legal basis for the exercise of certain personal non-property rights of religious organizations, taking into account modern challenges. The position that there is no need to clearly define the system of rights of religious organizations, but on the contrary, to leave the list open with simultaneous regulation of the criteria for limiting the rights of religious organizations by the state, is substantiated.Some aspects of the exercise of the right to name by a religious organization have been studied. The practice of enshrining in the charters of religious organizations information about the type of religious organization, its religious affiliation and location was analyzed. It has been proven that the introduction of changes to the legislation in 2018 was justified, according to which religious organizations had to make changes to their names, which should reflect affiliation to a religious association outside of Ukraine, in a state that carried out military aggression against Ukraine and/ or temporarily occupied part of its territory The rights of religious organizations to carry out religious activities, to participate in public life, and to use mass media were analyzed. Particular attention is paid to the practice of resolving disputes between religious organizations regarding their exercise of the right to hold religious services and religious ceremonies in a religious building claimed by several religious organizations. When resolving such disputes, the courts adhere to the principle of equality and non-discrimination, granting the alternate right to conduct religious services and religious ceremonies to each religious organization. The judicial practice in the issue of resolving disputes when a religious organization changes its subordination in canonical and organizational matters is analyzed.It is substantiated that the exercise of personal non-property rights of religious organizations in the conditions of the war with the Russian Federation became particularly acute, including regarding the name, as well as changing the subordination of the religious community in canonical and organizational matters, re-election of governing bodies, etc.