Інтракорональна передеруптивна резорбція дентину: дані щодо поширеності, діагностики та лікування

Abstract

У статті наведено дані щодо поширеності, особливостей діагностики та класифікації інтракорональної передеруптивної резорбції дентину, а також проаналізовано основні підходи до лікування цього ураження. Встановлено, що найчастіше передеруптивні дефекти дентину спостерігаються в дітей у період змінного прикусу в області зубів нижньої щелепи. У ході проведеного огляду літератури не вдалося виявити статистично значущі асоціації між частотою ідентифікації передеруптивної резорбції дентину коронки зуба та параметрами віку, гендеру, загальносоматичними порушеннями, впливом системних факторів, рівнем якості реалізації про філактичних заходів. Аналіз доступних даних дав змогу встановити, що поширеність передеруптивної інтракорональної резорбції дентину серед стоматологічних пацієнтів за даними конусно-променевої комп’ютерної томографії перевищує поширеність, зареєстровану за даними ортопантомографії. Патерн прогресування інтракорональної передеруптивної резорбції може обмежуватися лише ділянкою коронального дентину, проте в окремих випадках нагадує патерн прогресування зовнішньої цервікальної резорбції; крім того, у результаті прогресування вогнища можливе порушення цілісності емалі та цементу. Унаслідок проведеного опрацювання відібраних публікацій було визначено, що пріоритетним методом лікування інтракорональної передеруптивної резорбції дентину, незважаючи на стадію розвитку зуба, є консервативний підхід, що включає моніторинг та превентивне виконання герметизації або реставрації. В окремих випадках можливе проведення більш інвазивних втручань, що передбачають непряме покриття пульпи, ендодонтичне лікування та екстракцію проблемного зуба. Під час реалізації неінвазивних методів лікування та профілактики ускладнень у разі інтракорональної передеруптивної резорбції пацієнт повинен бути проінформований про ризик розвитку тріщин і переломів у структурах емалі та дентину. Рецидиви інтракорональної резорбції дентину після проведення інвазивного терапевтичного втручан ня в літературі не були відмічені.