Динаміка основних клініко-імунологічних показників у хворих на хгс поєднаний із хронічним панкреатитом в результаті використання комплексної терапії із включенням вітаміну D.

Abstract

Мета. Оцінити вплив комплексної терапії із включенням вітаміну D на клініко-імунологічні показни ки хворих на хронічний гепатит С поєднаний із хронічним панкреатитом. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходились 52 хворих на хронічний гепатит С + хронічний панкреатит із зов нішньосекреторною недостатністю підшлункової залози, які мали недостатній рівень вітаміну D та були розділені на 2 групи, залежно від призначеного лікування. Всі хворі знаходились на противі русній терапії та отримували софосбувір 400 мг + даклатасвір 60 мг х 1 раз на добу протягом 12 тижнів і рабепразол по 20 мг 1 раз на добу протягом місяця. Залежно від схеми прийому фермент них препаратів та вітаміну D всі хворі були розділені на 2 групи. Хворі 1 групи (n=24) приймали Кре он 25 тис. по схемі і вітамін D 4000 МО/добу протягом 12 тижнів противірусної терапії та 12 тиж нів після її завершення. Хворі 2 (n=28) групи приймали лише Креон 10 тис. по схемі. Результати. В результаті комплексної терапії з додаванням вітаміну D стійкої вірусологічної відповіді досягли 100% хворих 1 групи і лише 82,1% хворих 2 групи. Встановлено, що в результаті проведеного лі кування в 1 групі динаміка зниження АлАТ, АсАТ, загального білірубіну достовірно була більш вира женою, ніж в 2 групі. Зміни цитокінового профілю в динаміці (зниження рівня ІЛ-6, ФНП-б, неоптери ну, ІЛ-4, ІЛ-10 та ТФР-в) теж були виразнішими у хворих 1 групи. Через 3 місяці після завершення противірусної терапії середній рівень ФЕ-1 в 1 групі нормалізувався, в той час, коли в 2 групі він мав лише тенденцію до нормалізації. Висновок. Включення поліферментного препарату з мінімальною активністю ліпази 25000 та вітаміну D в дозі 4000 МО/добу до комплексного лікування хворих на хронічний гепатит С, поєднаний з хронічним панкреатитом, підвищує ефективність противірусної терапії та веде до швидкої нормалізації АлАТ, АсАТ, загального білірубіну, сприяє усуненню цитокінового дисбалансу та покращує зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози. Ключові слова:

The aim of this study is to evaluate the impact of integrated therapy including vitamin D on the clinical and immunological parameters of patients with chronic hepatitis C combined with chronic pancreatitis. Materials and methods. 52 patients with chronic hepatitis C and chronic pancreatitis with exocrine pancreatic insufficiency who had an insufficient level of vitamin D were under observation. They were divided into 2 groups depending on the treatment prescribed. All patients received antiviral therapy and sofosbuvir 400 mg + daclatasvir 60 mg once a day for 12 weeks and rabeprazole 20 mg once a day for a month. Depending on the scheme of taking enzyme preparations and vitamin D, all patients were divided into 2 groups. Group 1 (n=24) received Creon 25,000 according to the scheme and vitamin D 4,000 IU/day for 12 weeks of antiviral therapy and 12 weeks after the completion of antiviral therapy. Group 2 (n=28) took only Creon 10,000 according to the scheme. Analysis of findings obtained and their processing were carried out in Jamovi 2.3.2.1, Microsoft Office Excel for Windows 2016 programs using the Mann-Whitney, Wilcoxon U test. The difference was considered statistically significant at p<0.05. Results: The administration of complex therapy, supplemented with vitamin D, resulted in a 100% achievement of sustained virological response (SVR) in patients belonging to group 1, while group 2 exhibited an SVR rate of 82.1%. It has been found out the treatment in group 1 demonstrated a significantly more pronounced reduction in ALT, AST, and total bilirubin levels compared to group 2. Furthermore, patients in group 1 exhibited more substantial changes in the cytokine profile, including a decrease in the levels of IL-6, TNF-б, neopterin, IL-4, IL-10, and TGF-в. Three months after the completion of antiviral therapy, the average FE-1 level in group 1 normalized, whereas in group 2, it only displayed a tendency toward normalization