Жіноча самотність в екзистенційно-онтологічний парадигмі концепту «кохання»

Abstract

У статті йдеться про екзистенцію жіночого кохання, верифіковану жіночою прозою української діаспори. Розкривається специфіка відображення письменниками стану самотності жінки у філософсько-психологічних вимірах. Детально проаналізовано образний спектр жіночих образів, позначених модусом самотності. Пояснюється різноаспектність репрезентації самотності героїнь та наслідки її наявності в онтологічній орбіті жінки. Фемінна самотність ідентифікується як деструктивний інваріант втраченого кохання, позначений різною мірою драматизму, і стає духовним катарсисом для закоханих.

The article deals with the existence of women’s love, verified by women’s prose of the Ukrainian diaspora. The specifics of the reflection by writers of the state of loneliness of women in philosophical and psychological dimensions are revealed. A detailed analysis of the figurative spectrum of female images, denoted by the mode of loneliness. It explains the heterogeneity of the representation of heroines’ loneliness and the consequences of her presence in the ontological orbit of a woman. Feminine loneliness is identified as a destructive invariant of lost love, marked in varying degrees of drama and becoming a spiritual catharsis for lovers.