Славянские заимствования в венгерском языке – источник исследования истории праславянских языков

Abstract

Стаття присвячена прямим контактам угорських племен зі слов’янськими племенами починаючи з VII ст., коли угорці віднайшли свою нову батьківщину. Ці контакти розпочалися в Леведії та Етелкизі. Значна увага приділена дослідженню контактів між угорськими племенами й східними слов’янами, полянами (предками українців), у першу чергу, та українцями (русинами) на території Карпатського регіону. Велика кількість слов’янських запозичень в угорській мові та її говорах є цінним джерелом для ґрунтовного дослідження історії праслов’янських мов. Під час розгляду мовного контактування особливий інтерес представляє також з’ясування характеру лексичних запозичень та їх типів. Із семантичної точки зору угорські запозичення в українських говірках Закарпаття та українізми в угорських говірках Закарпаття можна розглядати у трьох аспектах: а) за об’ємом їхнього лексико-граматичного значення; б) за мотивацією запозичення нового лексичного значення та відповідного йому характеру семантики; в) за співвідношенням семантики в мові, що запозичує, та в мові-передавачі. Важливо також відзначити, що у випадку семантичної субституції запозичуваних слів деякі традиційні слова можуть змінювати або модифіковувати свої значення. Відомі мовознавці, наприклад С.Б. Бернштейн, Р.І. Аванесов та інші, відзначали, що завдання, які стоять перед укладачами загальнослов’янського лінгвістичного атласу, не можуть бути повністю вирішеними без деяких даних угорської та румунської мов. Cлов’янські запозичення в угорських говірках можуть бути корисні у, власне, славістичних студіях. На Закарпатті й досі тривають інтенсивні контакти і взаємовплив угорських і українських діалектів, перш за все – в лексико-семантичній сфері. Відтак, безсумнівно, що славізми в угорських говірках Закарпаття повинні використовуватися і в ході реконструкції «паноньського» періоду в історії праслов’янської мови, під час вивчення історії та сучасного стану українських говірок – наприклад, в зоні Карпат.

The paper deals with the direct contacts of the Hungarian tribes with the Slavic ones since the VII century, when the Hungarians found their new motherland. These contacts began in Levedia and Etelkezy. Much attention is paid to the study of contacts firstly between the Hungarian tribes and eastern Slavs, polyans (ancestors of the Ukrainians) and the Ukrainians (Rusyns) on the territory of Carpathian region. A great number of Slavic borrowings in the Hungarian language and its dialects serves as a valuable source of research on history of Pre-Slavic languages. From the semantic viewpoint, Hungarian borrowings in the Ukrainian dialects and Ukrainian borrowings in the Hungarian dialects of Zakarpattya can be considered from three aspects according to: a) the volume of their lexico-grammatical meaning; b) motivation of a borrowed new lexical meaning and corresponding character of its semantics; c) correlation of semantics in the borrowing language and the language transmitter. It is necessary to highlight that under the semantic substitution of the borrowed words, some traditional ones may change or modify their meanings. A number of outstanding linguists, for example S.B.Bernshtein, R.I.Avanesov and others stated that the tasks set before the compilers of all-Carpathian atlas could not be completely fulfilled without certain data of Hungarian and Romanian languages. Slavic borrowings in Hungarian dialects can be useful in the Slavic studies. There is also no doubt that slavisms in the Hungarian dialects of Transcarpathia should also be used during the reconstruction of the «Pannonian» period in the history of the Pre-Slavic language, when studying the history and current state of Ukrainian dialects – for example, in the Carpathian region.