Емфатизація мовлення персонажів драматичного тексту в перекладі

Abstract

Статтю присвячено висвітленню проблем перекладу мовлення персонажів драматичного тексту в контексті лінгвокультурологічного підходу. Проаналізовано основні наукові доробки закордонних і вітчизняних учених-лінгвістів і перекладознавців. Значну увагу приділено лінгвокультурологічному аналізу діалогів персонажів, завданням якого є з’ясування індивідуально-авторської специфіки мовленнєвих засобів, що допомагають авторові розкрити образи персонажів. Проаналізовано перекладацькі способи і прийоми, якими послуговуються перекладачі для забезпечення адекватного відтворення мовлення персонажів драматичного тексту в перекладі. Встановлено, що особливості мовлення персонажів корелюють з їхніми соціальними та психологічними портретами. У цьому контексті виявлено, що такі важливі риси персонажів, як соціальне походження, риси характеру та емоційний стан відображені у мовленні персонажів драматичного тексту, позаяк певні факти про персонажа можуть бути виражені експліцитно чи імпліцитно в його власному мовленні або в промові інших персонажів. Проведене дослідження дає змогу стверджувати, що перекладацькі рішення впливають на сприйняття та інтерпретацію персонажів цільовою аудиторією, оскільки невідповідності у відтворенні особливостей мовлення персонажів можуть дещо змінити сам образ та його сприйняття реципієнтом тексту перекладу порівняно із відповідною інтерпретацією образу читачем оригіналу. Наведено приклади використання прийому емфатизації задля передачі емоційного мовлення персонажів у діалогах, а також із метою надання емоційності мовлення персонажів драматичного тексту. Вибір перекладацької стратегії стає вирішальним у відтворенні специфіки драматичного тексту, що безпосередньо стосується питання збереження експресивності та стилістичного забарвлення оригіналу. Завдання перекладача полягає в пошуку адекватних засобів відтворення стильових особливостей мовлення персонажів драматичного тексту.

The article deals with the problems of the translation of the speech of the characters of the drama in the context of linguocultural approach. The article discusses the existing approaches to the translation of the speech of the characters in the dramatic texts. The article lists the works of the scholars who study the translation of the characters’ speech in drama. It analyses the translation strategies of the translation of the characters’ dialogues. The compromising approach aimed at revealing the characters’ images that can be applied to the translation is examined. The study contains examples of the translation techniques used by the translators that led to the characters of the drama functioning as the characters in the source text. The study looks at the integration of communicative and pragmatic aspects of analysis into the translation of the drama. It has been found that important facts about the characters may be expressed explicitly or implicitly in their own speech or in the speech of other characters. It is established that the traits of the characters correlate with their social and psychological portraits. It is revealed that such important features as social background and emotional state are reflected in the characters’ speech of the drama. It is established that inconsistencies in the reproduction of the characters’ speech of the source text may change the perception of the characters by the target audience. The efficiency of applying the emphatization of the speech of the characters in the translation is discussed. The article contains examples of the translator’s enrichment of the source text that led to translations functioning as independent works. The article concludes by stating that translation strategies influence the perception and interpretation of the characters of the drama.