«Психічне неусвідомлене» як ключ до пізнання злочину людини в художній прозі Івана Франка

Abstract

У статті розглянуто психологічні мотиви злочину людини в художній прозі І. Франка, зокрема у творах: «На дні», «Панталаха», «Івась Новітній», «До світла!», «В тюремнім шпиталі», «Микитичів дуб», «Для домашнього огнища», «Лель і Полель», «Перехресні стежки» та ін. Головна психоаналітична цінність Франкових творів з елементами кримінального сюжету полягає в тому, що письменник у сюжетотворенні обґрунтував, що безмотивних злочинів не буває, а основні їхні витоки – це неусвідомлене психічне людини, пов’язане із травматичним минулим. Таким чином, психологічна деструктивна бівалентність є у центрі уваги мотивації будь-якої злочинної діяльності. Насправді «синтезуюча здатність» (Р. Голод) – головна риса творчого методу І. Франка. За нею стоїть і художня проза письменника, що, будучи пройнята елементами Фройдівської теорії психічного апарату та Юнґівської концепції колективного позасвідомого, певною мірою служить методологічною підвалиною дослідження і прозової творчості самого автора. Теоретико-методологічним підґрунтям дослідження стала глибинна психологія: класичний психоаналіз З. Фройда та Ш. Ференці, індивідуальна психологія А. Адлера, аналітична психологія К.‑Ґ. Юнґа, гуманістична психологія (неофройдизм) Е. Фромма та К. Горні, екзистенційний психоаналіз В. Франкла, епігенетична теорія розвитку особистості Е. Еріксона тощо. Аналізуючи «феномен перенесення» Франкових героїв щодо «психічної реальності», можна спостерегти, що він тісно пов’язаний з одними і тими ж особистісними та соціальними мотиваційними конфліктами, які можна звести до відомого вислову: «Гроші – корінь зла». Ця думка абсолютизується в повістях І. Франка «На вершку», «Основи суспільності», «Boa constrictor», «Для домашнього огнища», оповіданнях «На дні», «Панталаха» та ін. Утім, стає зрозуміло, що фінанси самі по собі не можуть бути ані добром, ані злом. Справджується теза Е. Фромма, що «людина перетворюється в товар», бо її проблема невротичної любові є «проблемою об’єкта», а не «проблемою здібності». Відтак у житті індивіда домінує комерційно-накопичувальна установка «мати» над життєдайною плідною позицією «бути».

The author focuses on the psychological motives of the human’s crime in writings by Ivan Franko (esp. “At the bottom”, “Pantalakha”, “Ivas Novitniy”, “To the light!”, “In the prison hospital”, “Mykytych’s oak”, “For the home hearth”, “Lel and Polel”, “Crossroads” and others). The main psychoanalytic value of Franko’s works with some elements of the criminal plot lies in the fact that the writer substantiates in the plot that there are no unmotivated crimes, and their main origins are a person’s psychic unconscious which is connected with their traumatic past. Thus, psychological destructive bivalence is the focus of motivation for any criminal activity. In fact, the «synthesizing ability» (R. Golod) is the main feature of Ivan Franko’s creative method. She has also written in the prose of Franko which being infused with the elements of Freudian theory of mental mechanisms and Jung’s conception of the collective unconscious serves, to a certain extent, as a methodological basis for the research of the author’s fiction. The theoretical and methodological foundation of our study was deep psychology: the classical psychoanalysis by S. Freud and S. Ferenczi, the individual psychology of A. Adler, the analytical psychology of K. G. Jung, humanistic psychology (neofroodizm) E. Fromm and K. Gorny, existential psychoanalysis of V. Frankl, epigenetic theory of personality development by E. Erickson, and others. When analyzing the “phenomenon of transfer” of Franko’s characters to «mental reality», one can witness that he is closely connected with the same personal and social motivational conflicts which can be rephrased by the well‑known saying: “money is the root of evil”. This idea is absolute in the stories by I. Franko “On the top”, “Fundamentals of the public”, “Boa constrictor”, “For the home fire place”, short stories “At the bottom”, “Pantalakha” and others. However, it becomes clear that money can be neither good nor evil. E. Fromm’s thesis that “a man becomes a commodity”, comes true because the problem of neurotic love is “the problem of an object”, not the “problem of ability”. Thus, in an individual’s life of, the commercial-accumulative outlook of “possessing” dominates over the life-giving, fruitful position of “being”.