Антеїстичні концепти в ліриці Богдана Кравціва (дискурс чужини)

Abstract

У статті розглянуто антеїстичні концепти в ліриці українського письменника-емігранта Богдана Кравціва. В еміграційний період у Європі Б. Кравців видав поетичні збірки «Остання осінь» (Прага, 1940; Берлін, 1941), «Під чужими зорями» (Берлін, 1941), «Кораблі»: Вибрані поезії 1922–1947 (Байройт, 1948) та переклади вибраних поезій з Рільке під назвою «Речі й образи» (Нюрнберґ, 1947). Збірка «Остання осінь» символізувала завершення цілої довоєнної епохи, повʼязаної з рідною землею, й творчого періоду Б. Кравціва. Досліджено, що втрата рідної землі, вимушене «безґрунтянство» й невимовна туга за рідним краєм вирваних з коренями від матері-землі емігрантів-вигнанців дають змогу виокремити антеїстичні концепти як одні з основних у їхній творчості, що, зокрема, стосується й лірики Богдана Кравціва. Серед творів поета воєнного та повоєнного періодів можна виокремити екзистенційно-медитативну, ностальгійну, національно-історіософську та патріотичну лірику чину. У назві збірки «Під зорями чужими» закладена антеїстичність її поезій, виражена через опозиційний концепт чужина – рідна земля. Найпотужнішим із семантичного поля цього концепту є образ-символ євшан-зілля, що зʼявлятиметься і в багатьох наступних поезіях автора. Образ-символ євшан-зілля в період вигнання й втрати рідної землі актуалізується у Кравціва як авторський концепт, екзистенційно наповнений трагічним світовідчуттям втраченої Вітчизни, а концепт рідна земля вербалізується у поетичних творах збірки в семантичному полі через етноментальні й національно-історіософські модуси «Роду й Дому», які для поета є сакральними. Тема втраченої землі та повʼязаний із нею дискурс чужини були домінантними у творчості українських письменників-емігрантів, особливо в перші роки вигнання. У Богдана Кравціва тема рідної землі звучить через антеїстичне відчування й сприйняття й актуалізована саме через антеїстичні концепти, оскільки єдність українця з матірʼю- землею закорінена в ньому як одна з найважливіших світоглядно-ментальних рис, якій підпорядковано архетипне усвідомлення «Роду й Дому» як його національної самототожності.

The article deals with the atheistic concepts in the lyrics of Ukrainian emigrant writer Bohdan Kravtsiv. In the emigration period in Europe, B. Kravtsiv published poetry collections, “The Last Fall” (Prague, 1940; Berlin, 1941), “Under the Stars of Strangers” (Berlin, 1941) and “Ships”: Selected Poetry, 1922–1947 (Bayreuth, 1948) and translations of selected poetry from Rilke under the title “Things and Images” (Nuremberg, 1947). “The Last Fall” collection symbolized the end of a prewar era associated with the native land and B. Kravtsiv creative period. It has been investigated that the loss of native land, the forced “ruthlessness” and the unspeakable longing for the native land torn from their mothers’ land by exile immigrants make it possible to distinguish the antheistic concepts as one of the foundations of their creativity, which, in particular, applies to the lyrics of Bohdan Kravtsiv. Among the works of the poet of the war and post-war periods can be distinguished existential-meditative, nostalgic, national-historical and patriotic lyrics. The title “Under the Stars of Strangers” contains the antheistic nature of her poetry, expressed through the oppositional concept of a foreign land – her native land. The most powerful of the semantic fields of this concept is the image-symbol of the yevshan-potion, which will appear in many subsequent poems of the author. The image-symbol of the yevshan-potion during the exile and loss of the native land is actualized in Kravtsiv as an author’s concept, existentially filled with the tragic worldview of the lost Motherland, and the concept of the native land is verbalized in the poetic works of the collection in the semantic field through ethnomental modes of “Genus and House”, which are sacred to the poet. The theme of lost land and its discourse related to foreign lands were dominant in the work of Ukrainian immigrant writers, especially in the early years of exile. In Bohdan Kravtsiv the theme of his native land sounds through an atheistic sensation and perception and is actualized precisely through antheistic concepts, since the unity of the Ukrainian with his mother-land is rooted in him as one of the most important outlooks and mental traits which is subordinated to the archetypal awareness of “Genus and House” as its national identity.