Роман Ф. Шлегеля «Люцинда» у контексті романтичної теорії поліжанровості

Abstract

У статті крізь призму сучасної жанрології, а водночас в контексті романтичної теорії поліжанровості аналізується роман Ф. Шлегеля «Люцинда». Зазначається, що епоха романтизму з її культом абсолютної свободи творчості була епохою деканонізації. Виступаючи проти класицистичної чистоти жанру, романтики проголошують себе прихильниками синтезу та взаємопроникнення жанрів. Подібні тенденції простежуються, зокрема, на рівні теоретичних рефлексій Ф. Шлегеля, який здійснив суттєвий внесок у розробку теорії жанрів і став першим системним теоретиком літератури. Йшлося про створення романтичної теорії жанрів, яка суттєво відрізнялася від нормативної, що була започаткована Аристотелем й ґрунтувалася на правилах та нормах. Питання синтезу жанрів, жанрової дифузії у романтичному тексті в обґрунтуваннях романтиків постає насамперед тоді, коли йдеться про такий жанр, як роман, якому романтики віддавали першість в жанровій ієрархії. Наголошується, що романтизм видозмінив систему існуючих жанрів. Романтики змогли передбачити тенденції літературного розвитку. Зокрема, вони стверджували, що майбутнє – за романом, який раніше належав до так званих «низьких» літературних жанрів. Провідним жанром романтичної епохи проголосив роман і Ф. Шлегель. Саме роман, на його думку, щонайбільше відповідав романтичному принципу універсальності, адже спроможний був охопити найрізноманітніші грані буття і найголовніше – грань духовну. Зазначається, що роман доби романтизму вирізнявся не лише тематичним новаторством. Йшлося також про специфічне жанрове оформлення матеріалу. Жанрові вольності й експерименти романтиків ґрунтувалися насамперед на запереченні класицистичної вимоги «чистоти жанру» та на усвідомленні його мінливості та еластичності, що призвело до появи романтичних жанрових сумішей. Сучасний роман, на думку Ф. Шлегеля, будучи (на рівні змісту) відбитком духовного буття особистості, її духовної біографії й вибудовуючись (на рівні форми) як жанрова суміш, як необхідну складову цієї жанрової суміші повинен містити у собі й такий жанр, як лист, або цілком складатися з листів. Відтак лист досить часто «проникає» у романтичний текст, підтвердженням чого постає роман Ф. Шлегеля «Люцинда».

In the paper, the novel «Lucinde» by F. Schlegel is analyzed with reference to modern genology as well as from the perspective of the romantic multigenre theory. The author states that the Romantic period with its worship of total creation freedom was a period of decanonization. Dismissing the classic requirement for «genre purity», romanticists declared themselves the supporters of genre synthesis and diffusion. In particular, similar tendency can be traced in theoretical reflections by F. Schlegel who made considerable contribution into the genre theory developing and became the first consistent literature theorist. The romantic multigenre theory was going to be developed, it was completely different from the standard one, which was created by Aristotle and based on the rules and standards. The issue of genre synthesis and genre diffusion in a romantic text, according to the romanticists, is mainly connected with the genre of novel, to which the romanticists gave priority in the genre hierarchy. It is emphasized that the Romantic movement changed the existing genre system. The romanticists managed to foresee the literature development tendencies. Among other things they claimed that the future belonged to a novel, which was previously regarded as so called «low» literary genre. F. Schlegel also declared a novel the principal genre of the Romantic period. In his opinion, a novel was the most appropriate to the romantic principle of universalism since it managed to depict various existence manifestations, the main of which was spiritual. The author mentions that the novel of the romantic period was notable not only for the thematic innovations. Genre structuring of the material was specific as well. The romanticists’ genre liberties and experiments were based in the first place on the dismissing of classic requirement for «genre purity» and the realization that the genre was unsteady and flexible, which led to the appearance of the romantic genre fusion. According to F. Schlegel, modern novel, which is (on the content level) an imprint of person’s spiritual life and biography, is built (on the structure level) as a genre fusion. A constituent part of this genre fusion should represent a letter as a genre, or a novel should be written in letters entirely. Thus, a letter quite frequently «invades» into a romantic text, and the novel «Lucinde» by F. Schlegel is a proof of this.