Mammad Saіd Ordubadі’s call for national independence and the ideal of national unity in satirical fiction

Abstract

Occupying a special place in the history of Azerbaijani literature with large volumes of prose, the founder of the historical novel genre in our national generation, Mammad Said Ordubadi was also known as a talented publicist along with being a poet, playwright and translator, was one of the tireless member of Molla Nasraddin. The great part of the literary heritage of Mammad Said Ordubadi, who was engaged in artistic creativity at the age of 14–15, also consists of feletons. These literary-publicist writings are devoted to important events of the day, have managed not only to catch the pulse of time, but also to keep up with the times. In his works, he touched upon a number of issues that disturbed people, the problem of national unity; has also called for national independence. His publicist heritage, satirical literary prose is one of the golden pages of our literature and press history. His feuilletons are distinguished by their content and form from the writings of their contemporaries in this genre. It is interesting that these are sometimes in the form of complete prose, sometimes in the alternation form of prose and poetry, sometimes before prose later poetry, sometimes written in full poetry or, after a small introduction of prose, the poetry is written. These prose works often give a small story effect. For example, these feuilletons have at least two copies, their judgments or comparisons are made, and within a small plot, the author pushes the reader to think about a particular issue. Sometimes the name of the feuilleton is in conflict with its content. It also has some kind of ironic effect. In the M.S. Ordubadi’s feuilletons in addition to his own signatures, we come across the signatures of other collaborators of “Molla Nasreddin”. These signatures are included in the plot as an image, or the author writes his letter formed feuilletons with reference to them. It shows that fourteen thousand seven hundred thirty five signatures per document. Here, satire is condemned by the fact that, despite the fact that the elements of material interest are fighting for their own interests and ignorance of national interest is discredited by satire.

Займаючи особливе місце в історії азербайджанської літератури, основоположник жанру історичного роману в нашому національному поколінні Маммад Саїд Ордубаді був також відомий як талановитий публіцист, поет, драматург і перекладач. Велика частина літературної спадщини Маммада Саїда Ордубаді, який займався художньою творчістю у віці 14–15 років, також складається з фейлетонів. Ці літературно-публіцистичні твори, присвячені важливим подіям сьогодення, зуміли йти в ногу з часом. У своїх роботах він торкнувся низки питань, які хвилювали людей, проблеми національної єдності; закликав до національної незалежності. Його публіцистична спадщина, сатирична літературна проза є однією із золотих сторінок нашої історії літератури та преси. Його фейлетони відрізняються своїм змістом і формою від творів сучасників у цьому жанрі. Цікаво, що вони бувають іноді у формі повної прози, іноді – у чергуванні форми прози та поезії. Ці прозові твори часто дають невеликий сюжетний ефект. Наприклад, фейлетони мають щонайменше дві копії, зроблені їх судження чи порівняння, і в межах невеликого сюжету автор підштовхує читача до роздуму над певним питанням. Іноді назва фейлетону суперечить його змісту. Це також має якийсь іронічний ефект. У роботі М.С. Ордубаді, окрім його власних підписів, ми натрапляємо на підписи інших співробітників «Молли Насреддіна». Ці підписи включаються до сюжету як зображення, або автор пише свій лист, сформований фейлетонами з посиланням на них. З нього видно 14 735 підписів на документ.