Особенности и функционирование двувокальной структуры корня в средневерхненемецком языке

Abstract

У статті розглядається структура кореневої морфеми, її розвиток і особливості зміни в середньоверхньонімецький період розвитку німецької мови, детально аналізується двовокальна система кореня в середньоверхньонімецькій мові. Коренева морфема як носій основного лексичного значення характеризується здебільшого початковою позицією в слові, що є фонетично найбільш сильною в акцентній структурі слова. Виявлення закономірностей у розвитку структури кореня дає можливість реконструювати фонетичну систему в середньоверхньонімецький період розвитку німецької мови та спрогнозувати загальні тенденції розвитку структури кореня і слова. У фонетичній структурі слова необхідно виділити дві найбільш контрастних ділянки: початковий (ударний) і кінцевий (ненаголошений), що характеризуються артикуляторним посиленням на початку і ослабленням вкінці слова. У морфологічної структурі слова історично має місце стягнення, зокрема двохморфемних структур в одно морфемні. Зміни відбуваються в напрямі до кореневої (ударної) морфеми. Ці процеси призводять до великої спаяності морфемних одиниць у межах слова. Аналіз двовокальної системи кореня проводився на основі таких середньоверхньонімецьких текстів як «Пісня про Нібелунгів», проповіді знаменитого проповідника XII століття Бертольда Регенсбурського, любовної лірики німецького міннезингера Вальтера фон дер Фогельвейде. Оригінальні тексти були доповнені також словниковим матеріалом. У середньоверхньонімецьких текстах проаналізовано 681 різну структуру кореня, частота яких становить 5310 речевживань. Корінь реалізується в одно- і двовокальних одиницях. Загальна кількість проаналізованих одновокальних коренів становить 14 різних структур, двовокальних – 10 структур. Аналіз показав, що середньоверхньонімецькі коріння утворилися в результаті стягнення різних морфем у напрямі ударного початку словоформи.

In this article the structure of the root morpheme has been studied, its development and peculiar changing features in Middle High German period of German language development, the two-vocal root system in Middle High German language has been analyzed in detail. The root morpheme as a carrier of the main lexical meaning is characterized mainly by its opening position in the word which is phonetically the strongest part in the word structure. Identification of patterns in the development of the root structure enables us to reconstruct the whole phonetic system of German language of Middle High German period and forecast general trends in the development of the root and word structure. We have to underline two contrasting parts in the phonetic structure of the word: opening (stressed) and final (unstressed), characterized in general by articulate strengthening at the beginning of the word and weakening at the end. In the morphological structure of the word we could historically find a contraction, particularly two- morpheme structure into one- morpheme etc. Changes take place towards the root (stressed) morpheme. These procedures lead to more cohesion of morphemes within the word. The analysis of the two-vocal root system has been done on the basis of such ancient Middle German texts as “The song of the Nibelungs”, the preaching of the famous parson of the 12th century Berthold Regensburg, love lyrics of the German mini singer Walter von der Vogelweid. Vocabulary has also been added to the original texts. In the Middle High German texts 681 different root structures have been analyzed, which frequency of use is 5310. The root is realized into one or two units. The total number of analyzed one-vocal roots is 14 different structures, two-vocal roots 10 structures. The analysis has shown that Middle High German roots appeared as a result of contraction of different morphemes towards stressed beginning of the word formation.