Лексичні засоби репрезентації комічного ефекту в оповіданні Д. Мікеша «Як уникнути мандрування»

Abstract

Стаття присвячена проблемі комічного як естетичній категорії. Під комічним у цьому дослідженні розуміється категорія естетики (протилежна трагічному та високому), що охоплює як природні події та зв’язки, що виникають між ними, так і певний вид творчості, суть якої зводиться до конструювання особливої системи явищ, понять та набору слів з метою викликати ефект комічного. Крім того, комічне визначається як несподіваний емоційний перехід на рівні смислу-почуття з неочікуваним розвитком думки чи ситуації. Зміст оповідання «Як уникнути мандрування» Джорджа Мікеша полягає в кепкуванні з англійців і з притаманних їм рис: манірності, педантичності, снобізму. Автор виражає погляд угорця на англійські реалії, що для всіх неанглійців виглядають комічними, але являються абсолютно нормальними для самих жителів Англії. Він іронізує над їх байдужістю та внутрішньою стриманістю. Для втілення цих цілей використовуються мовні засоби, що подані нижче в порядку спадання частотності. В оповіданні «Як уникнути мандрування» – 4830 знаків, серед них – 17, що вжиті 51 раз, призводять до комічного ефекту. В оповіданні, що досліджується, з лексичних засобів найчастіше зустрічається розгорнута метафора. З лексико-синтаксичних засобів найбільш рекурентними являються: антиградація, що призводить до парадоксу; стилістично несумісна лексика, серед якої вживається спеціальна термінологія, що не має відношення до викладеної в реченні теми. З синтаксичних засобів найчастіше використовується умовне підрядне речення з посилюючим дієсловом do, що надає йому емфатичності. На основі досліджених засобів творення комічного ефекту можна зробити висновок, що Д. Мікеш використовує такі різновиди комічного як іронія, збереження подвійного змісту, коли видимий зміст твердження протилежний до прихованого, та гумор, в якому переважає елемент гри, розважальності та знищення негативних явищ. Автор постійно поєднує декілька експресивних засобів в одному фрагменті тексту. Така конвергенція мовних засобів призводить до актуалізації ефекту іронії, який набуває явного сатиричного звучання.

The article deals with the problem of the comic as an aesthetic category. The comic in this study is an aesthetic category (as opposed to the tragic and the elevated) encompassing both natural events and the relationships that arise between them, as well as a certain kind of creativity, the essence of which is to build a particular system of phenomena, concepts and word combinations to cause the comic effect. In addition, the comic is defined as an unexpected semantic transition at the level of sense-feeling with an unexpected development of thought or situation. The content of the narrated story (“How to Avoid Travelling” by G. Mikes ) is to make fun of the English and their characteristic features: stubbornness, pedantry, snobbery. D. Mikes expresses the view of a non-English (hungarian) person on the English realia that look comical for everybody but are perfectly normal for the people of England themselves. The author is ironic about their indifference and internal restraint. To achieve these goals, he uses the linguistic means given below in the order of decreasing frequency. In the story "How to avoid travelling" there are 4830 characters with 17 means used 51 times leading to a comic effect. In the text under investigation, metaphor is the most frequently met lexical mean. Among the lexical-syntactic means the most recurrent are the following: anti-gradation which leads to a paradox; stylistically incompatible vocabulary when a special terminology that is not related to the topic stated in the sentence is used; a conditional sentence with a strong verb do that gives it emphasis (the most commonly used syntactic device). Based on the investigated ways of creating the comic effect, we can conclude that D. Mikes uses such varieties of comic as irony, preserving the double content, when the visible meaning of the statement is opposite to the hidden; and humor which is dominated by the element of play, entertainment and destruction of negative phenomena. The author constantly combines several expressive means in one piece of text. Such convergence of linguistic devices leads to the actualization of the effect of irony that acquires a clearly satirical sound.