Соціальне ситуативне варіювання мови

Abstract

Метою статті є розгляд соціальної ситуативної варіативності мови, яка відображає функціональну диференціацію різних типів вимови за сферою суспільної, а отже, і комунікативної діяльності, за ступенем офіційності ситуацій в межах однієї сфери, зумовлених характером обстановки, соціальних відносин співрозмовників, тематичного змісту промови. Ситуативна варіативність виявляє комунікативну компетентність людини, її здатність до «соціального налаштування» на ситуацію загалом, на співрозмовника, на зміну інших умов спілкування. Усе це зумовлює актуальність дослідження. Багато людей у повсякденній мовній практиці виявляє значну варіативність, яка в умовах диглосії може нагадувати стан білінгвізму, коли людина протягом одного дня кілька разів переходить від одного типу вимови до іншого, що відповідає передусім зміні сфери комунікативної діяльності. Деякі мовні утворення, у тому числі вимовні типи, співіснують у межах однієї сфери спілкування. У такому разі ми маємо справу вже з дією таких факторів: 1) співвідношення статусів, тобто соціальних ролей співрозмовників у цій ситуації; 2) тема бесіди, яка співвідноситься із зазначеними вище сферами спілкування; 3) індивідуальна установка мовця, його мета в цьому акті комунікації, включаючи такі завдання, як прагнення справити враження освіченої, респектабельної людини (соціальна оцінка компетентності), чесної, щирої, порядної, мужньої (специфічні чоловічі гідності). Отже, авторка встановила, що соціальні норми спілкування залежать від характеру соціальних відносин між учасниками спілкування, що впливає й на офіційність усієї ситуації, і на форми переходу від більш офіційних до менш офіційних тем розмови. Тим самим проявляється зв’язок між статусом як постійною характеристикою мовця та соціальною роллю в конкретній ситуації, яка виконується згідно з етикетом. Поняття соціальної ролі дає можливість простежити зв’язок між соціально-класовою структурою та системою орієнтації соціальних дій цієї особи. Цей зв’язок має опосередкований характер: в узагальненій формі він проявляється в протиставленні всіх вищих ролей (авторитет, високий соціальний статус) нижчим (відносно низький соціальний статус) за низкою інтонаційних показників: мелодикою, темпом і тембром.

The purpose of this article is to consider the social situational variability of the language, which reflects the functional differentiation of different types of pronunciation in the sphere of public, and therefore, communicative activity, depending on the degree of situations’ formality within one sphere, due to the situation, social relations among the interlocutors, and thematic content of the speech. Situational variability reveals a person’s communicative competence, his ability to “social tune” to the situation as a whole, to the interlocutor, to change other conditions of communication. All this determines the relevance of this study. Many people in their everyday language practice exhibit considerable variability, which, in terms of diglossia, may resemble the state of bilingualism, when one person moves from one type of pronunciation to another several times, which is, first of all, a change in the sphere of communication. However, it is clear that some languages formations, including pronunciational types, coexist within the same sphere of communication. In this case, there is an influence of such factors as: 1) the correlation of statuses, that is, the social roles of the interlocutors in this situation; 2) a topic of conversation that is relevant to the above mentioned areas of communication; 3) speaker’s individual mood, his purpose in this act of communication, including such tasks as the desire to impress an educated, respectable person (social assessment of competence), honest, sincere, decent, courageous one (specific male dignity). The author has found out that social norms of communication depend on the nature of social relations between the participants of communication, which influences both the formality of the whole situation and the forms of transition from more formal to less formal topics of conversation. Thereby, there is a link between the status as speaker’s permanent characteristic and the social role performed according to speech etiquette in the particular situation. The notion of social role makes it possible to trace the link between the social class structure and the system of person’s social actions. A number of intonation indices, such as melody, tempo and tembre, displays the opposition between all higher roles (authority, high social status) and all lower ones.