Система управління фінансовою стійкістю лісогосподарських підприємств Півдня України

Abstract

У статті розглянуто можливість більш ефективного використання лісових ресурсів степової зони України, у т. ч. й через покращення рівня фінансової стійкості лісогоспо-дарських підприємств Півдня України. На основі загальновідомих принципів алгорит-мізації процесів запропоновано концептуальну модель формування системи управління фінансовою стійкістю лісогосподарських підприємств. Вона базується на економічній, соціальній та екологічній компонентах (підсистемах) функціонування лісогосподарських підприємств і в кожній із них визначено необхідні напрями (можливі ефекти) щодо по-кращення фінансового стану суб’єктів господарювання. Виокремлено основні причини нормативного та організаційного характеру, які унеможливлюють процес підвищення економічного потенціалу лісогосподарських підприємств Півдня України. Запропоновано напрями співпраці лісогосподарських підприємств з органами місцевого самоврядування, а саме: укладання комерційних угод щодо реконструкції існуючих та створення нових пар-ків і скверів; будівництво закладів санаторно-оздоровчого, культурного та розважаль-ного характеру; розвиток водоочисних та водозберігаючих функцій лісових насаджень вздовж річок, озер, водойм тощо. Представлено механізм реалізації системи управління фінансовою стійкістю лісогосподарських підприємств, що ґрунтується на здійсненні ними комплексу відповідних організаційно-технічних та управлінських заходів, а саме: капіталізація власних активів, визначення джерел фінансування та диверсифікація на-прямів діяльності. Обґрунтовано, як один із напрямів диверсифікації діяльності лісогоспо-дарських підприємств, вирощування енергетичних культур на землях лісогосподарського призначення, які не можуть бути використані для інших потреб, та виробництво з цих культур пелетів для подальшої реалізації. Зок рема, на основі проведених розрахунків доведено, що запропонований напрям диверсифікації діяльності лісових підприємств Півдня України дасть змогу не лише покращити їх фінансовий стан, але й залучити до використання малоцінні землі, які непридатні для вирощування лісових насаджень та сільськогосподарських культур, покращуючи з часом їх структуру та вміст.