Концепт любов крізь призму латинських паремій

Abstract

Стаття присвячена аналізу концепту любов у латинській мові. У контексті нашого дослідження любов трактуємо як універсальний концепт культури, багатовимірний феномен психічного та емоційного життя людини, що посідає важливе місце в мовній картині світу будь-якого народу. Концепт любов – це комплекс уявлень про почуття, специфіка якого зумовлена сукупністю етнокультурних, соціокультурних та індивідуальних чинників окремого народу. Актуальність розвідки зумовлена відсутністю досліджень лінгвокультурної специфіки концепту любов на матеріалі латинських паремій. Метою роботи є виявлення семантико-когнітивних особливостей репрезентації концепту любов у латинських прислів’ях і приказках. Джерельною базою слугували латинські пареміологічні одиниці (195 одиниць), які репрезентують уявлення давніх римлян про любов та її прояви. Основним засобом вербалізації аналізованого концепту в мовній картині світу римлян виступає лексема amor. Аналіз паремійної спадщини дав змогу виокремити ключові семантичні ознаки та культурні конотації концепту любов у латинській мові. У римській ментальності любов має різні відтінки. Важливість і складність аналізованого поняття полягає в тому, що в ньому перетинаються біологічний, духовний, соціальний та особистісний компоненти. Любов у свідомості римлян – це сильне і світле почуття, радість, ласка, щирість, взаємність і довіра, турбота і безкорисливість, милосердя. Почуття любові не залежить від волі суб’єкта, вибір коханої людини часто не мотивований. Паремійна картина світу римлян акцентує увагу на важливості візуальних відчуттів у зародженні кохання. У структурі концепту виявлено негативні компоненти емоційно-психологічного стану, які актуалізуються через семи «біль», «cмуток», «страх», «сум», «гнів», «ненависть», «ревнощі». Любов у римській ментальності – це не лише почуття між чоловіком і жінкою, а й відданість батьківщині, любов до батьків.

The article deals with the analysis of the concept love in Latin. In the context of our study, we treat love as an universal concept of culture, a multidimensional phenomenon of a human mental and emotional life, which plays an important role in the linguistic picture of the world of every nation. The concept love is a set of ideas about feelings, the specificity of which is determined by the complex of ethno-cultural, socio-cultural and individual factors of each people. The relevance of this research is due to the lack of linguocultural investigations of the concept love on the basis of the Latin proverbs. The purpose of the work is to find out the semantic-cognitive features of the concept love representation in the Latin proverbs and sayings. The source base was the Latin paroemiological units (195 units), that represent the ideas of ancient Romans about love and its manifestations. The main means of the analyzed concept verbalization in the Roman linguistic picture of the world is the lexeme amor. The analysis of the paroemiac heritage made it possible to single out the key semantic features and cultural connotations of the concept love in Latin. In the Roman mentality, love has different shades. The importance and complexity of the analyzed concept lies in the fact that it is a combination of biological, spiritual, social and personal components. Love in the minds of the Romans is a strong and bright feeling, joy, affection, sincerity, mutuality and trust, care and unselfishness, mercy. The feeling of love does not depend on the will of a person; a choice of a girlfriend/boyfriend is often not motivated. The paroemiac picture of the world of the Romans emphasizes the importance of visual feelings in the origin of love. The structure of the concept has revealed negative components of emotional and psychological state, which are actualized through the semes ‘pain’, ‘sadness’, ‘fear’, ‘sadness’, ‘anger’, ‘hatred’, ‘jealousy’. Love in the Roman mentality is not only a feeling between a man and a woman, but also a devotion to their homeland, a love for their parents.