Специфіка перекладу сучасної безеквівалентної лексики латинською мовою (на матеріалі філософської казки Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц»)

Abstract

Статтю присвячено проблемі перекладу сучасного тексту латинською мовою, специфіку якого визначає наявність у тексті сучасної безеквівалентної лексики, яка зумовлена великим проміжком часу, що розділяє періоди функціонування двох мов. У статті висвітлено наявні дослідження, що стосуються систематизації поглядів на доречність тих чи інших способів створення неологізмів. Оскільки загальноприйнятого підходу до перекладу сучасних лексем, з яким погодилися б усі латиністи, все ще немає, особлива увага приділяється аналізу потенційних способів перекладу з погляду доречності їх застосування у конкретних ситуаціях. Як матеріал для дослідження було обрано латинський переклад твору Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц». У статті досліджуються способи перекладу наявної у творі безеквівалентної лексики різних тематичних груп, а саме топонімів, природних об’єктів, професій, предметів повсякденного побуту, транспортних засобів тощо. За морфологічною ознакою в окрему групу були виділені числівники та пов’язані з ними лексеми на позначення грошових одиниць і відрізків часу. Створені перекладачем неологізми та описові конструкції прокоментовано з погляду їх відповідності граматичним та фонетичним нормам латинської мови, пояснюються причини застосування того чи іншого способу. Було з’ясовано, що перекладач вдається до таких способів перекладу, як: надання нового значення наявному у класичній латині слову; створення описової конструкції; створення описової конструкції за аналогією; калькування; субстантивація прикметника середнього роду; латинізоване запозичення із сучасної мови або ж із давньогрецької мови. У тому разі, коли безеквівалентна лексема вживається у переносному значенні, перекладач шукає стійкий латинський вираз з таким самим значенням, що нагадує принципи перекладу фразеологізмів. Підсумовано, що описові конструкції на позначення деяких сучасних механізмів можуть бути незрозумілими поза контекстом, тому їх термінологізація неможлива. Вирішення питання про допустиму частку запозичень із сучасних мов і латинських слів пізніх періодів у перекладі є перспективою подальших досліджень.

The article is devoted to the problem of translating a modern text into the Latin language. The specificity of such translation is determined by the presence of modern, non-equivalent words in the text. The non-equivalence is caused by the large period of time between the functional periods of two languages. The article mentions current studies concerning existing views on the appropriateness of various ways to create a neologism. Since there is still no generally accepted approach to translating modern lexical units, which all Latin scholars would agree with, the article is focused on analyzing potential ways of translation in terms of their relevance in particular situations. The Latin translation of Antoine de Saint-Exupéry’s tale “The Little Prince” was selected as a material for the research. The article analyzes the ways to translate the non-equivalent words of different thematic groups, such as toponyms, natural objects, professions, household objects, vehicles etc. On the morphological grounds, numbers and related lexical units, used for denoting monetary units and time intervals, were selected into a separate group. The neologisms and descriptive constructions, created by the translator, are commented on in terms of their correspondence to the grammatical and phonetic rules of the Latin language and accompanied by the explanation of the reasons for using a certain method. It has been found that the translator applies the following methods of translation: to give a new meaning to an existing in the Latin language word; to create a descriptive construction; to create a descriptive construction by analogy; to create a calque; to substantiate a neuter gender adjective; to use a Latinized borrowing from a modern language or ancient Greek. In the case when a non-equivalent lexical unit is used figuratively, the translator uses a Latin collocation with the same meaning, which reminds of the principles of translating idioms. It was concluded that descriptive constructions used for designating some modern mechanisms may not be understood out of the context, so their terminologization is impossible. Resolving the problem of the acceptable share of the borrowings from modern languages and Latin words of the later periods in a translation is a prospect for further research.