Характерні риси взаємодії мови й культури у світлі лінгвокультурологічних досліджень

Abstract

У статті розглянуто ключові особливості взаємодії мови й культури. З’ясовано, що мова й культура тісно взаємопов’язані між собою, адже мова не може існувати за межами культури; мова відтворює сукупність духовних та моральних цінностей культури того чи іншого народу; мова є складником культури, реалізовуючи функцію відбиття й накопичення менталітету народу, його історичного досвіду, ціннісних установок, етнічних констант його характеру. Вивчення рівнів культури й мови демонструє ізоморфізм їх будови, а тому мова – не тільки елемент культури, а й своєрідний феномен, явище, яке співвідноситься з явищем культури; мова – це ще й інструментарій культури, знаряддя, завдяки якому культура розвиває людину й залишає на ній свій слід. Долучення до культурного простору неможливе без мови, так само, як належне вивчення мови не обходиться без аналізу й усвідомлення культурної інформації. Лінгвокультурологічні дослідження опираються на осмислення культури як своєрідного простору існування людини, який проявляє своє найповніше втілення в мові. Для нашого дослідження найбільш доцільним є ціннісний підхід до осмислення суті культури, коли всі явища культури наповнені ціннісними орієнтирами, тобто підхід, який виражає ідеал, важливий для всіх представників культури. Цінність виступає об’єднавчим елементом між культурою та мовою, оскільки лише аксіологічно забарвлені аспекти культури набувають вияву в мові, створюючи концептуальні ментальні структури. Невідворотнім етапом розвитку мовознавства стає виникнення лінгвокультурології. Відштовхуючись від ідеї В. фон Гумбольдта та його наступників щодо мови як випромінювання духу народу, практичного духовного складника, мовознавці у своїх дослідженнях намагаються встановити виняткові ознаки взаємовпливу мови й культури, наблизитися до розуміння того, яким способом мова детермінує світогляд людини, виявити самобутність окремої культури через її мову. На перший план лінгвокультурологічних досліджень виходить аналіз особливостей взаємодії мови й культури, в якій, по суті, фіксується репрезентація концептуальних структур, притаманна етнічній людині.

The article deals with the key features of the interaction between language and culture. It is found that language and culture are closely interconnected, since language cannot exist outside culture; language reproduces the totality of the spiritual and moral values of the culture of a people; language is an integral element of culture, realizing the function of reflection and accumulation of the mentality of a people, their historical experience, values, ethnic constants of its character. The study of levels of culture and language demonstrates isomorphism of their structure, and therefore, language is not only an element of culture, but also a peculiar phenomenon, the phenomenon that correlates with the phenomenon of culture; language is also a toolkit of culture, a tool through which culture develops a person and leaves his mark on him. Access to the cultural space is not possible without language, just as a proper study of the language is not possible without the analysis and awareness of cultural information. Linguistic and cultural studies are based on the understanding of culture as a kind of space of human existence, which manifests its fullest embodiment in language. For our study, a value approach to understanding the essence of culture is most appropriate when all phenomena of culture are filled with value orientations, that is, it expresses an ideal that is important to all representatives of culture. Value acts as a unifying element between culture and language, since only axiologically colored aspects of culture gain expression in language, creating conceptual mental structures. The inevitable stage of the development of linguistics is the emergence of linguocultural studies. Starting from Wilhelm von Humboldt’s idea and his successors regarding language as radiation of the spirit of a people, practical spiritual component, linguists in their researches try to establish exceptional signs of the mutual influence of language and culture, to come closer to understanding how language determines the worldview of a person, to reveal because of his language. At the forefront of linguocultural studies is the analysis of the peculiarities of the interaction between language and culture, which, in essence, fixes the representation of conceptual structures inherent in the ethnic person.