Винятки з концепції «плодів отруєного дерева»: застосування у судовій практиці

Abstract

Стаття розкриває та деталізує твердження про деабсолютизацію концепції «плодів отруєного дерева» на основі сучасних наукових розробок та судової практики Верховного Суду (України), правових позицій Європейського суду з прав людини і Верховного Суду США. Виокремлено основні правила-винятки: «незалежного джерела», «неминучого виявлення», «очищення від бруду», «нешкідливої помилки» та «виключення добро-чесності», сформованих під впливом англо-саксонської правової системи та розвинених у низці рішень національних судів України. Проаналізовано сутність кожного з названих винятків з огляду на міжнародний історичний екскурс та сучасну правозастосовну практику різних судових інстанцій. Висвітлено проблему відсутності єдності у сприйнятті вказаних винятків як на прикладному, так і на доктринальному рівні через їх генезу, невизначеність застосування у національному кримінальному процесі та запропоновано шляхи її вирішення. Зазначено, що Верховний Суд (України) сприймає прогресивний іноземний досвід, у тому числі крізь призму винятків «плодів отрує-ного дерева», однак у кореляції з особливостями національної правової системи. Доведено, що застосування правил-винятків потребує ретельного дослідження з урахуванням обставин конкретної ситуації, оскільки спрямовуючий вплив на національні суди повинні мати міжнародні стандарти дотримання прав і свобод людини. Водночас, їхнє необґрунтоване використання може призвести до порушення прав і свобод особи у процесі кримінального провадження та до несправедливого судового розгляду в цілому. Аргументовано, що винятки із правила «плодів отруйного дерева» є виправданими за умови, що вони служать компенсаторними механізмами задля забезпечення справедливості судового розгляду як міжнародного стандарту. Водночас, проведений нами аналіз судової практики та наукових джерел дає підстави стверджувати, що, на відміну від самої концепції «плодів отруєного дерева», винятки із неї не характеризуються єдністю у сприйнятті та застосуванні як на прикладному, так і на доктринальному рівні.

The article discloses and details the statement about the desabsolutization of the concept based on modern scientific developments and judicial practice of the Supreme Court (Ukraine), legal positions of the European Court of Human Rights and the Supreme Court of the United States. The main rules-exceptions: «independent source», «inavitable discovery, «purged taint», «harmless error» and «good-faith exception» formed under the influence of the Anglo-Saxon legal system are highlighted. The essence of each of them is analyzed in view of the international historical excursion and the modern law enforcement practice of diferent courts. The problem of the lack of unity in the perception of the specified exceptions at both the applied and the doctrinal level due to their genesis, the uncertainty of their application in the national criminal process is highlighted, and ways to solve it are proposed. It is noted that the Supreme Court (of Ukraine) actively borrows progressive foreign experience, including through the prism of «fruit of the poisonous tree» exceptions, but in correlation with the peculiarities of the national legal system.It has been proven that their use requires careful research taking into account the circumstances of a specific case, because international standards of observance of human rights and freedoms should have a guiding influence on national courts. Аt the same time their unjustified use can lead to a violation of the rights and freedoms of a person in the process of criminal proceedings and to an unfair trial, in general. It has been argued that exceptions to the «fruit of the poisonous tree» rule are justified as long as they serve as compensatory mechanisms to ensure the fairness of the trial as an international standard.At the same time, our analysis of judicial practice and scientific sources provides grounds for asserting that, unlike the very concept of «fruits of the poisonous tree», exceptions to it are not characterized by unity in perception and application at both the applied and doctrinal levels.