Ювенальна превенція під час війни: особливості реалізації повноважень

Abstract

Стаття присвячена поглибленню дослідження проблем особливостей реалізації повноважень ювенальної превенції під час війни як в найгостріший період суспільно-правової аномії, коли усі категорії населення держави зазнають негативного впливу воєнних дій. Уповноважені органи повинні максимально докласти зусилля для захисту дітей від наслідків війни, адже суспільний хаос, спровокований війною є підґрунтям для вчинення ними тих чи інших неправомірних дій котрі вони вчиняли раніше, або ж були схильні до їх вчинення. З’ясовано, що великою небезпекою є потрапляння неповнолітніх у маргінальне середовище, у середовище схильне до девіантної поведінки. Нестійка психіка дитини не завжди зможе відрізнити піклування від насильства, наприклад, сексуального чи психологічного. Важливим є не лише попередження правопорушень неповнолітніми особами, а й дотримання їхніх прав і можливість максимально безпечно розвиватися у суспільстві, недопущення зростання рівня злочинності серед неповнолітніх під час війни і облік тих, хто потрапив під негативний вплив осіб з неправомірною поведінкою на територіях де ведуться бойові дії. Наголошено, що у період суспільно-правової аномії навіть у сформованих повнолітніх осіб відбувається зміна суспільно-ціннісних орієнтирів, а в неповнолітніх, у котрих ще такі орієнтири не сформовані остаточно, може формуватися антиціннісна поведінка, спрямована на нехтування нормами права і суспільної моралі. Зазначено, що представникам органів ювенальної превенції потрібно вести тісну співпрацю з волонтерами, педагогами, центрами проживання тимчасово переміщених осіб для виявлення дітей, схильних до неправомірної поведінки, або таких, що потребують особливої соціально-психологічної адаптації. Важливою є суспільна солідарність і взаємодія усіх громадян. У час війни поширеним негативним явищем у суспільстві є протиправне залучення дитини до праці. Це можуть бути не умисні дії з боку батьків і рідних, котрі в екстремальній ситуації не можуть адекватно оцінити такі дії як шкідливі для здоров’я дитини, а також, умисні дії сторонніх осіб, що спрямовані на трудову експлуатацію дітей.

The article is devoted to deepening the study of the problems of the implementation of juvenile pre-vention powers during the war as the most acute period of socio-legal anomie, when all categories of the state’s population are negatively affected by military actions. Authorized bodies should make maximum efforts to protect children from the conse-quences of war, because the social chaos provoked by war is the basis for them to commit certain illegal actions that they committed before, or were inclined to commit.It was found that minors fall into a marginal en-vironment, an environment prone to deviant behavior, which is a big danger. The unstable psyche of the child will not always be able to distinguish care from violence, for example, sexual or psychological. It is important not only to prevent offenses by minors, but also to respect their rights and the opportunity to develop as safely as possible in society, to prevent an increase in the level of crime among minors during the war, and to account for those who came under the negative influence of persons with illegal behavior in the territories where hostilities are taking place.It is emphasized that during the period of socio-legal anomie, social and value orientations change even in mature adults, and in minors, in whom such orientations have not yet been fully formed, anti-value behavior aimed at disregarding the norms of law and social morality may be formed.It is noted that representatives of juvenile pre-vention agencies need to closely cooperate with vol-unteers, teachers, centers of residence of tempo-rarily displaced persons to identify children prone to illegal behavior or those in need of special social and psychological adaptation. Social solidarity and interaction of all citizens is important.During the war, a widespread negative phenom-enon in society is the illegal involvement of children in labor. These may not be intentional actions on the part of parents and relatives, who in an extreme situation cannot adequately assess such actions as harmful to the child’s health, as well as intentional actions of third parties aimed at labor exploitation of children.