Доказ в конституційному судочинстві: концептуальні засади

Abstract

Вказується, реалії суспільного життя, політична обстановка, глобальні процеси трансформації явищ та процесів вимагають правової точності у розумінні фундаментальних приписів, про які вказує Конституція, а також забезпечення відповідності законодавства її положенням. Автор акцентують увагу на тому. Що докази та відповідна діяльність щодо їх збирання, дослідження, оцінка та використання давно привертає інтерес вчених різних напрямів юридичної науки. Поняття «доказ» та «доказування» є одними з центральних у науці та практиці, що зумовило необхідність глибшого вивчення даних питань, відокремлення окремого наукового напряму – теорії доказів, особливо в конституційному судочинстві. Відзначається, юридичне пізнання як діяльність можна розглядати як складну систему, що складається з цілого ряду елементів і має певну структуру, що дозволяє говорити про технологічний процес відтворення юридичних знань. Аналіз внутрішньої структури юридичної пізнання дає можливість глибше і повніше виявити всі особливості цієї діяльності. Виявлення та вивчення того, як побудовано юридичне пізнання, є необхідною передумовою і для вирішення проблем його наукової організації та управління. У юридичному пізнанні центральною ланкою є теорія доказів, ядро якої – поняття «доказ» - трактується досить різнопланово, особливо, в конституційному судочинстві. Зауважено, процесу доказування та збирання доказів у конституційному судочинстві на-лежить одне з основних місць. Це зумовлено тим, що саме на основі правильно зібраних доказів можна винести законне та справедливе судове рішення, крім того, сам судовий процес проходитиме з дотриманням одного з провідних принципів – змагальності та рівноправності сторін. В той же час доказування (незалежно від виду судочинства) має спільні риси як певний вид пізнання. Стверджується, оскільки доказування є різновидом процесу пізнання, що здійснюється у порядку, встановленому законом і охоплює діяльність суб’єктів, залучених до конституційного судочинства, то доказування в конституційному судочинстві – це різновид пізнання, що здійснюється у порядку, встановленому законом і охоплює діяльність суб’єктів, залучених до конституційного судочинства, являє при цьому поєднання як когнітивної так процесуальної діяльності. При цьому, доказами в конституційному судочинстві в найзагальніших рисах, є відомості про обставини та факти, що підлягають встановленню у справі, спрямовані на встановлення конституційного змісту норм, що є безпосереднім об’єктом вивчення, отримані за допомогою судової логіки, предметом якої є судове обґрунтування та судової аналітики.

It is indicated that the realities of social life, the political situation, global processes of transformation of phenomena and processes require legal precision in understanding the fundamental prescriptions specified by the Constitution, as well as ensuring the compliance of legislation with its provisions. The author emphasizes that. That evidence and the corresponding activities related to their collection, research, evaluation and use have long attracted the interest of scientists from various areas of legal science. The concepts of “evidence” and “proving” are among the central ones in science and practice, which necessitated a deeper study of these issues, the separation of a separate scientific direction - the theory of evidence, especially in constitutional proceedings.Admittedly, legal knowledge as an activity can be considered as a complex system consisting of a number of elements and having a certain structure, which allows us to talk about the technological process of reproduction of legal knowledge. Analysis of the internal structure of legal knowledge makes it possible to reveal all the features of this activity in a deeper and more complete way. Identifying and studying how legal knowledge is built is a necessary prerequisite for solving the problems of its scientific organization and management. In legal knowledge, the central link is the theory of evidence, the core of which - the concept of “evidence” - is interpreted quite differently, especially in the constitutional judiciary.It is noted that one of the main places belongs to the process of proving and collecting evidence in constitutional proceedings. This is due to the fact that it is on the basis of correctly collected evidence that a legal and fair judgment can be rendered, in addition, the trial itself will take place in compliance with one of the leading principles - competition and equality of the parties. At the same time, proof (regardless of the type of judicial procedure) has common features as a certain type of knowledge.It is asserted that since proof is a type of cognitive process that is carried out in the order established by law and covers the activities of subjects involved in constitutional proceedings, then proof in constitutional proceedings is a type of knowledge that is carried out in the order established by law and covers the activities of subjects of entities involved in constitutional proceedings, at the same time represents a combination of both cognitive and procedural activity. At the same time, evidence in constitutional proceedings in the most general terms is information about the circumstances and facts to be established in the case, aimed at establishing the constitutional content of the norms that are the immediate object of study, obtained with the help of judicial logic, the subject of which is judicial reasoning and forensic analytics.