Діалогічна теорія конституційного судочинства

Abstract

Метафора діалогу між конституційними юрисдикціями та законодавчими органами народилася в Канаді для опису ролі Верховного суду після прийняття Хартії прав і свобод у 1982 році. Потім він був зайнятий в англо-американському академічному просторі порівняльного конституційного права. Саме зв’язок конституційного судочинства з дорадчою парадигмою викликає питання, оскільки важко побачити, яким чином наглядова функція судді та його повноваження щодо скасування або внесення змін до законодавчих текстів можуть бути чимось іншим, крім передачі в межах поділу влади. Відома аргументація рішення Верховного суду США «Марбері проти Медісона», винесеного в 1803 році: суддя Маршалл постулював, що існування писаної Конституції, вищої з моменту прийняття суверенним народом, мало на увазі гарантію з боку суддів, навіть якщо в тексті її не було зазначено, що стосується всіх правових актів. в тому числі і закону. Конституційне правосуддя розвивалося в основному століттям пізніше, а потім особливо в кінці Другої світової війни, як і теорія, яка його супроводжувала. Такі, що запропоновані в контексті континентальної Європи австрійським теоретиком права Гансом Кельзеном, який брав участь у його створенні в Австрії в 1920 році. Схематично правовий порядок - це ієрархічно структурована система норм, кожна норма якої діє, коли виробляється нормою вищого рангу, аж до Конституції. Суддя перевіряє дійсність правил всередині системи; Конституційний суддя, будь то суд, що спеціалізується на цьому контролі, або звичайний суддя на чолі з універсальним Верховним судом, перевіряє відповідність всіх або частини норм конституційній нормі, виконуючи таким чином істотну функцію в структуруванні правового порядку. За межами Європейського Союзу метафора діалогу була повторно використана у двох контекстах, де вона відігравала дві дуже різні ролі, у просторі англомовного порівняльного права, а потім в Америці. Потім теорія демократичного обговорення була поширена на конституційного суддю. У діалогічній концепції, як і в інших варіантах конституціоналізму, що розуміється як кооперативний, аргумент на користь конституційного перегляду випливає зі здатності судів допомогти протидіяти невдачам інклюзивності та чуйності в політичному процесі, сформульованим тут з точки зору «сліпих зон» та «ваги інерції».

The metaphor of dialogue between constitutional jurisdictions and legislatures was born in Canada to describe the role of the Supreme Court after the adoption of the Charter of Rights and Freedoms in 1982. Then he was engaged in the Anglo-American academic space of comparative constitutional law. It is the relationship of the constitutional judiciary to the deliberative paradigm that raises questions, as it is difficult to see how the supervisory function of the judge and his authority to repeal or amend legislative texts can be anything other than a transfer within the limits of the separation of powers. A famous argument in the 1803 U.S. Supreme Court decision Marbury v. Madison: Justice Marshall postulated that the existence of a written Constitution, supreme since its adoption by a sovereign people, implied a judicial guarantee, even if the text did not state it, which applies to all legal acts. including the law. Constitutional justice developed mainly a century later, and then especially at the end of World War II, as did the theory that accompanied it. Those proposed in the context of continental Europe by the Austrian legal theorist Hans Kelsen, who participated in its creation in Austria in 1920. Schematically, the legal order is a hierarchically structured system of norms, each norm of which is valid when it is produced by a norm of a higher rank, up to the Constitution. The judge checks the validity of the rules within the system; A constitutional judge, whether a court specializing in this control or an ordinary judge headed by a universal Supreme Court, checks the conformity of all or part of the norms with the constitutional norm, thus performing an essential function in structuring the legal order. Outside the European Union, the dialogue metaphor has been reused in two contexts where it has played two very different roles, in the space of English-language comparative law and then in America. Then the theory of democratic deliberation was extended to the constitutional judge. In the dialogic conception, as in other variants of constitutionalism understood as cooperative, the case for constitutional revision derives from the ability of courts to help counter failures of inclusiveness and responsiveness to the political process, framed here in terms of «blind spots» and «inertia weights.»