Surgical Prevention of Thromboembolic Complications in Transfascial Thrombosis

Abstract

Мета дослідження – оцінити ефективність хірургічних методів профілактики венозних тромбоемболіч-них ускладнень при трансфасціальних тромбозах нижніх кінцівок. Матеріали та методи. Робота ґрунтується на аналізі хірургічного лікування 417 пацієнтів з трансфасці-альним тромбозом, які були обстежені та проліковані у КНП «Закарпатська обласна клінічна лікарня імені Андрія Новака» Закарпатської обласної ради (1995 – березень 2020) та КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради (вересень 2020 – вересень 2022). Основну (І) групу становили 349 (83,7 %) хворих, прооперованих з приводу трансфасціального тромбозу. До групи порівняння (ІІ) віднесли 68 (16,3 %) пацієнтів, які отримували лише консервативне лікування. Результати. Пацієнтам І групи з трансфасціальним тромбозом виконували хірургічні втручання, які крім ліквідації тромботичного процесу у поверхневих варикозно змінених венах передбачали розширення об’єму втручання з метою видалення тромботичних мас з глибокої венозної системи. У разі залучення у тромботичний процес басейну малої підшкірної вени вибір хірургічного втручання залежав від локалі-зації та поширеності ураження, анатомічних особливостей термінального відділу малої підшкірної вени та стану суральних вен. У післяопераційному періоді пацієнтам І групи призначали антикоагулянтну те-рапію. Усі хворі ІІ групи отримували лише консервативну терапію. Хірургічне лікування пацієнтів І групи дозволило ефективно запобігти венозним тромбоемболічним ускладенням. Частота рецидиву тромбозу поверхневих і глибоких вен, тромбоемболії легеневої артерії у пацієнтів ІІ групи становила 5,1 %, 3,4 % та 3,4 % відповідно. Активна хірургічна тактика у пацієнтів І групи дала змогу знизити частоту проявів декомпенсованої хронічної венозної недостатності з 27,1 до 7,0 %, а прояви посттромботичного синдрому в глибоких венах нижньої кінцівки – зі 100 до 3,7 %.