Лінгвокогнітивний аналіз концепту добро в поетичній творчості Тараса Шевченка

Abstract

Статтю присвячено лінгвокогнітивному аналізу концепту «добро» в поетичній творчості Т. Шевченка. Оскільки поняття концепту об’єднує мову і психічного суб’єкта, то автор використовує поняття «семантика концепту», яка включає в себе мовну семантику (значення слова), знання про світ (про взаємозв’язки предметів та явищ) і особистісні смисли. Проаналізовано, зокрема, функціонування лексеми «добро» як вербалізатора відповідного концепту в поетичних текстах Т. Шевченка. Окреслено семантичну структуру лексеми «добро» на основі історичних, тлумачних, етнолінгвістичних, релігійних словників. Виділено всі контексти вживання відповідної лексеми в поетичних текстах Т. Шевченка та окреслено значення лексеми, які реалізуються в цих контекстах. Проаналізовано лексичну сполучуваність слова «добро» у межах словосполучень. Розглянуто стилістичні прийоми вживання відповідної лексеми. Лексема «добро» як вербалізатор відповідного концепту функціонує в поетичних творах Т. Шевченка у таких значеннях: 1. Висока морально-етична якість (на противагу злу), добрі вчинки (33 слововживання). 2. Найвища вселюдська цінність (20 слововживань). 3. Майно, речі, пожитки (17 слововживань). Аналіз вживання цієї лексеми дає змогу реконструювати певні світоглядні позиції Т. Шевченка. Шевченкове розуміння добра витікає з біблійно-християнської традиції та етичної настанови, притаманної українському національному характеру. Поет вважає добро найвищою, абсолютною цінністю, яка має перемогти зло, творення добра є призначенням, смислом життя людини в світі, що дає щастя і внутрішній спокій. Категорія добра для Т. Шевченка нерозривно пов’язана з волею (свободою) людини, любов’ю і правдою, про що свідчать смислові та асоціативні зв’язки відповідної лексеми в поетичних текстах. У розумінні поета найбільшу цінність у житті мають сім’я, де панує любов; материнство; соціальна справедливість, гармонійні соціальні стосунки; красива рідна природа; «літа», прожиті роки, час; здатність пробачати. У ставленні до матеріального добра Т. Шевченко висловлює ідею соціальної справедливості, неприв’язаності до матеріального, засуджує заздрість і визискування.

The article is devoted to the linguistic and cognitive analysis of the concept “good” in T. Shevchenko’s poetry. Since the notion of the concept combines language and psychic subject, we use the notion of “semantics of the concept”, which includes language semantics (the meaning of the word), knowledge of the world (about the interconnections of objects and phenomena) and personal meanings. The functioning of the lexeme “good” as a verbalizer of the corresponding concept in T. Shevchenko’s poetic texts has been analyzed. The semantic structure of the lexeme “good” is defined on the basis of historical, explanatory, ethno-linguistic, religious dictionaries. All contexts of using the lexeme in T. Shevchenko’s poetic texts are highlighted and the meanings of the lexeme are defined. The lexical compatibility of the word “good” in the context of phrases is analyzed. The stylistic means of using the lexeme are considered. The lexeme “good” as a verbalizer of the corresponding concept functions in T. Shevchenko’s poetry in the following meanings: 1. High moral and ethical quality (as opposed to evil), good deeds (33 word usage). 2. The highest all-human value (20 wordusage). 3. Property, things (17 wordusage). The analysis of the use of this lexeme allows to reconstruct certain ideological positions of T. Shevchenko. Shevchenko’s understanding of goodcomes from the biblical-christian tradition and from the ethnic ethics inherent in the Ukrainian national character. The poet believes that good is the highest, absolute value that must overcome evil, the creation of goodness is the purpose, the meaning of human life in the world, which gives happiness and inner peace. The category of good for T. Shevchenko is associated with the freedom of man, love and truth, as evidenced by the semantic and associative connections of the lexeme in the poetic texts. In the understanding of the poet, the greatest value in life is: the family, where love reigns; for the mother is her child; social justice, harmonious social relations; beautiful native nature; lived years, time; the ability to forgive. In relation to the property T. Shevchenko expresses the idea of social justice, independence from the materialthings, condemns envy and extortion.