Вербалізація міфологеми сонця як носія поетичного натхнення у текстах Олексія Довгого

Abstract

У дослідженні проаналізовано особливості мовного вираження міфологеми сонця як носія поетичного натхнення на матеріалі поетичних текстів Олексія Довгого. Автором статті здійснено аналіз ключових проблем, які порушено сучасною лінгвістикою в межах антропоцентричної парадигми, та наголошено на важливості мовного вираження того чи іншого погляду певного індивіда на дійсність. Під час проведення дослідження автором було зроблено низку теоретичних узагальнень, які стосуються проблеми розуміння тексту як певного наукового поняття. У статті було з’ясовано роль і функції поетичного тексту у діалозі «автор – читач». Вивчення особливостей мовного відображення космологічних уявлень ліричного героя Олексія Довгого показало, що одним із найбільш яскравих є усвідомлення ліричним героєм сонця як носія поетичного натхнення, що знайшло своє втілення у відповідних мовних конструкціях. Досліджуваний матеріал дає змогу говорити про те, що сонце усвідомлюється ліричним героєм як певна квінтесенція всього позитивного у всесвіті. Ліричний герой розуміє сонце і як небесне світило, і божество, і символ родючості, і центр всесвіту та ін. Під час аналізу було зауважено, що сонце як символ натхнення у мовній картині світу ліричного героя О. Довгого виступає компонентом певного ідеалізованого локусу, який часто співвідноситься для поета із небом. З’ясовано, що образ поезії тісно пов’язується із небесними світилами – сонцем і зорею, де остання, відповідно до народних уявлень українців, мислиться ліричним героєм як святе і праведне начало. Дослідження показало, що у свідомості ліричного героя всесвіт існує у вигляді триярусної моделі, у якій вищий ярус поєднує світ богів, середній – світ людей, а нижній – світ потойбічний, підземний. З’ясовано, що вищий ярус асоціюється з божественним і творчим началом. Доведено, що в текстах поета вищий і середній яруси активно взаємодіють для створення образу поетичного натхнення, основним елементом якого є образ поета. Дослідження показало тісний взаємозв’язок сонця та поета і його творчості, а також вплив цієї творчості на майбутнє людства.

The peculiarities of the linguistic expression of the myth “sun” as a carrier of poetic inspiration on the material of Oleksii Dovhiy’s poetic texts are analyzed in the study. The author of the article analyzes the key problems that are raised by modern linguistics within the anthropocentric paradigm, and emphasized the importance of expressing linguistically a particular individual’s view of reality. During the study, the author made a number of theoretical generalizations concerning the problem of understanding the text as a certain scientific concept. The article clarifies the role and functions of poetic text in the author-reader dialogue. The study of the peculiarities of the linguistic reflection of the cosmological representations of Oleksii Dovhiy’s lyrical hero showed that one of the most striking is lyrical hero’s awareness of the sun as a carrier of poetic inspiration, which has been embodied in the corresponding linguistic constructions. The material under study suggests that the sun is perceived by the lyric hero as a certain quintessence of everything positive in the universe. The lyrical hero understands the sun as the celestial luminary, and the deity, and the symbol of fertility, and the center of the universe etc. During the analysis, it was noted that the sun, as a carrier of poetic inspiration in the linguistic worldview of O. Dovhiy’s lyrical hero, is a component of a certain idealized locus, which is often correlated for the poet with the locus of the sky. It is found that the image of poetry is closely linked to the heavenly luminaries – the sun and the dawn, where the latter, according to the popular imagination of Ukrainians, is considered a lyrical hero as a holy and righteous beginning. The study showed that in the mind of the lyrical hero, the universe exists in the form of a three-tier model, in which the higher tier unites the world of gods, the middle one – the world of people, and the lower one – the otherworldly, underground world. It is found that the higher tier is associated with a divine and creative beginning. It is proved that in the texts of the poet the upper and middle tiers actively interact to create an image of poetic inspiration, the main element of which is the image of the poet. The study revealed the close relationship between the sun and the poet and his work, as well as the impact of this work on the future of mankind.