Семантико-синтаксична валентність іменника (на матеріалі роману "Маруся" Василя Шкляра)

Abstract

До проблеми синтаксичної ролі іменників у сучасній українській мові зверталося не одне покоління мовознавців, про що свідчать праці С.П. Бевзенка, І.Р. Вихованця, Н.Л. Іваницької, А.Г. Кващука, О.С. Мельничука, К.Ф. Шульжука та ін. У працях І.Р. Вихованця «Граматика української мови. Синтаксис» [1, с. 76], К.Ф. Шульжука «Синтаксис української мови» [5, с. 74] описано особливості синтаксису сучасної української мови, особливу увагу приділено вивченню форм вираження головних і другорядних членів речення. Семантичні особливості субстантивних словосполучень, складники яких можуть бути членами речення, описано у колективній монографії «Сучасна українська літературна мова» за ред. І.К. Білодіда [3, с. 59]. У статті поєднано все цінне, апробоване, що пов’язане з вивченням іменника, членів речення, виділено основні аспекти дослідження головного члена речення – підмета, його ролі у сучасній українській мові, а також обставини, додатка, означення, присудка. Вказано, що актуальною проблемою нині є висвітлення особливостей синтаксичної ролі іменників, форм вираження членів речення, адже синтаксична теорія інтенсивно розвивається, і останнім часом у вітчизняному мовознавстві помітне зростання інтересу дослідників до питання про форми вираження підметів, додатків, обставин, присудків у сучасній українській мові. Досліджено питання про значення спостереження над словосполученням і реченням під час вивчення української мови на матеріалі роману «Маруся» Василя Шкляра. За основу пояснення члена речення взято різноаспектну характеристику речення як основної синтаксичної одиниці І.Р. Вихованця. Актуалізується проблема організації простого речення з погляду семантико-синтаксичного аналізу. Узагальнено відомості про підметові конструкції як окремий різновид головного члена речення, що має низку специфічних ознак. Описано параметри функціонування підмета та основну форму вираження його – іменника. Акцентовано увагу на тому, що за своєю структурою підмет в українській мові – не однотипний і має свої морфологічні засоби вираження. Прості підмети можуть бути однорідними. У ролі підмета виступають різні за семантикою синтаксичні елементи, які виражені іменником. Виділено та охарактеризовано групи простих і складених підметів української мови, що мають свої особливості. Обґрунтування підтверджено прикладами. Зроблено висновки про те, що головний член речення – підмет – це член речення, у якого є свої диференційні ознаки та форми вираження. Вказано, що аналізовані синтаксичні одиниці створюють граматичну структуру мови для її функціонування.

The problem of the syntactic role of nouns in the modern Ukrainian language was addressed by more than one generation of linguists, as evidenced by the works of S.P. Bevzenko, I.R. Vykhovanets, A.P. Hryshchenko, N.L. Ivanytska, A.H. Kvashchuk, O.S. Melnychuk, K.F. Shulzhuk and others. In the works of I.R. Vykhovanets “The Grammar of the Ukrainian Language. Syntax” [1, p. 76], K.F. Shulzhuk “Syntax of the Ukrainian language” [5, p. 74] described the peculiarities of the syntax of the modern Ukrainian language, special attention is paid to the study of the forms of expression of the main and minor members of the sentence. The semantic features of substantive phrases, the constituents of which can be members of a sentence, are described in the collective monograph “Contemporary Ukrainian Literary Language”, ed. by I.K. Bilodid [3, p. 59]. The article combines all valuable, tried and tested, related to the study of the noun, the sentence members, highlights the main aspects of the study of the main member of the sentence – the subject, its role in modern Ukrainian, as well as the adverbial modifier, object, predicate. It is pointed out that the actual problem now is to clarify the peculiarities of the syntactic role of nouns, forms of expression of the members of the sentence, since syntactic theory is developing rapidly, and lately in domestic linguistics there is a noticeable increase in the interest of researchers in the question of forms of subjects, objects, adverbial modifiers and predicates. The importance of observing the phrase and sentence during the study of the Ukrainian language on the material of the novel “Marusya” by Vasyl Shklyar is explored. The explanation of the sentence member is based on a different aspect description of the sentence as the main syntactic unit according to I.R. Vyhovenets. The problem of organizing a simple sentence from the point of view of semantic- syntactic analysis is updated. Generalization of sub-constructions is generalized as a separate variant of the principal term of a sentence that has a number of specific features. Parameters of functioning of a subject and the main form of its expression – noun – are described. Attention is drawn to the fact that the structure of the subject in the Ukrainian language is not the same and has its morphological means of expression. Simple objects may be homogeneous. The syntax elements, which are expressed by a noun, act as a subject. The groups of simple and complex subjects of Ukrainian language that have their own peculiarities are distinguished and characterized. The rationale is confirmed by the examples. It is concluded that the main member of the sentence – the subject – is a member of the sentence, which has its differential features and forms of expression. It is stated that the syntactic units analyzed create a grammatical structure of the language for its functioning.