Critical attitude the tendency of adventure and modernization in historical prose

Abstract

Approaches to adventurous and modernization trends in the 1960–1980 edition of literary criticism. Breaking the boundaries of adventure, modernization, and modernization with the use of adventure elements in artistic creativity has always been a challenge to literary criticism. The article highlights the attitude of the literary critique of this issue in the artistic development of the historical truth in the 1960–1980s. Despite the possible use of adventure elements in literary criticism, it focuses on the conclusion that accurately defines the image of historical events in an adventurous direction. The focus of the literary criticism on the refinement of the story is that it is transformed and summarized as an object of analysis into the fact that this aspect of damage to the objective development of history is damaged. It should be said that historicity has become a necessary aesthetic requirement for the genre after the emergence of more social novels. Whether the knighthood or the adventure novels have become the main function of entertaining the reader, the relevance of the literary content to the actual or historical reality has not become an aesthetic requirement. However, it is noteworthy that even though social novels have undergone a serious evolutionary process compared to novels of knighthood and adventure, and have acquired their true genre quality in the 19th century, there are some or other traits inherent in its nature. It is true that even in the modern historical novel, the elements of the adventure remain. Despite the fact that criticism and literary criticism are often critical of the adventurous descriptions in the novel, it should be noted that this quality comes from the historical tradition of the novel. Adventurous, adventure elements in Soviet literary and criticism have often been considered an artistic flaw for historical novels. Literary criticism has generally seen an increasing tendency to adventure in the artistic expression of historicity, leading to a more rigid and demanding approach to the issue.

Підходи до авантюрних і модернізаційних тенденцій у виданні літературознавства 1960–1980 років. Порушення меж пригод, модернізації та модернізації із застосуванням пригодних елементів у художній творчості завжди було викликом літературознавству. У статті висвітлено ставлення літературної критики цього питання до художнього розвитку історичної правди у 1960–1980-х роках. Незважаючи на можливе використання авантюрних елементів у літературознавстві, він зосереджується на висновку, який точно визначає образ історичних подій у авантюрному напрямі. Основна увага літературознавства на вишуканості розповіді полягає в тому, що вона перетворюється та узагальнюється як об’єкт аналізу в той факт, що цей аспект пошкоджує об’єктивний розвиток історії. Слід сказати, що історичність стала необхідною естетичною вимогою до жанру після появи більш соціальних романів. Незалежно від того, чи стали лицарські чи пригодницькі романи основною функцією розваги читача, відповідність літературного змісту реальній чи історичній дійсності не стала естетичною вимогою. Однак, прикметно, що, хоча соціальні романи пройшли серйозний еволюційний процес порівняно з романами лицарства та пригодницьких дій і набули своєї справжньої жанрової якості у ХІХ столітті, є ті чи інші риси, притаманні їхній природі. Це правда, що навіть у сучасному історичному романі елементи пригоди залишаються. Незважаючи на те, що критика та літературознавство часто критично ставляться до авантюрних описів у романі, слід зазначити, що ця якість походить від історичної традиції роману. Пригодницькі елементи в радянській літературі та критиці часто вважалися мистецькою вадою історичних романів. в літературознавстві загалом спостерігається зростальна тенденція до пригод у художньому вираженні історичності, що приводить до більш жорсткого і вимогливого підходу до цього питання.