Жанровые инварианты фольклора в письменной литературе начала ХХ века как социокультурная парадигма

Abstract

У статті розглядаються питання творчої функції жанрових інваріантів фольклору в письмовій літературі та рішення, відповідно, проблеми виживання етнокультури, творчих традицій у межах соціокультурного контексту. Традиції спільного розвитку фольклору та письмової літератури мають давню історію, і на початку ХХ століття вона стала ще багатшою і різноманітнішою. Цей процес, як важливий напрям літературного розвитку, відбувався на тлі історичних і глобальних подій того періоду. Посилення боротьби за перерозподіл світу, стрімкий розвиток капіталізму, висування теорій про історію становлення націй і народів сприяли посиленню прагнень кожного народу зберегти і розвинути свою культурну спадщину. Кожен народ або інша етнічна єдність є єдністю культурних, психологічних, мовних факторів. Особливе значення для забезпечення цієї єдності має збереження і подальший розвиток етнокультури та наявних фольклорних традицій. Фольклор як система жанрів усної народної літератури значною мірою впливає на письмову літературу. У своєму комплексному впливі елементи жанру мають набагато більшу силу, ніж окремо. Азербайджанські поети і письменники, які вважали важливим оволодіння західними технологіями, пов’язаними з підходом до художнього відображення дійсності, робили це для того, щоб осучаснити творчу сферу, інтегрувати її у світову літературу на основі її природного синтезу з національною традицією. Водночас використання західних технологій у нашій літературі не мало чисто наслідувального характеру, хоча національна самосвідомість і ідеологія розвивалися досить швидкими темпами. Якщо в цей період одним із джерел модернізації жанру була західна література, то іншими джерелами були класична східна література та національний фольклор.

The article discusses the creative functions of the genre invariants of folklore in written literature, and thus, the solution to the problem of the survival of ethnic culture, creative traditions within the sociocultural context. The traditions of the joint development of folklore and written literature have an ancient history, and at the beginning of the twentieth century they became even richer and more diverse. This process, as an important direction of literary development, takes place against the background of historical and global events of that period. The intensification of the struggle for the redistribution of the world, the rapid development of capitalism, the development of theories about the history of the formation of nations and peoples contributed to the strengthening of the aspirations of each people to preserve and develop their cultural heritage. Each nation or other ethnic unity is a unity of cultural, psychological, linguistic factors. Of particular importance for ensuring this unity is the preservation and further development of ethnoculture and existing folklore traditions. Folklore as an established system of genres of oral folk literature, significantly affects the written literature. In their complex impact, elements of the genre have much greater power than individually. Azerbaijani poets and writers, who considered it important to master Western technologies related to the approach to the artistic depiction of reality, did this in order to modernize the creative sphere and integrate it into world literature on the basis of its natural synthesis with national tradition. At the same time, the use of Western technologies in our literature was not purely imitative, although national identity and ideology developed at a fairly rapid pace. If during this period one of the sources of modernization of the genre was Western literature, then other sources were classical Eastern literature and national folklore.