Дистанційне навчання як виклик сучасної системи освіти: методико-правовий вимір

Abstract

Головна причина інтенсивного розвитку системи дистанційного навчання полягає у його інтеграційній спроможності. Неможливо зосередити в кожному навчальному закладі всі світові інформаційні ресурси, накопичені людством у науковому та освітньому просторі, і завдання полягає в тому, щоб з кожної географічної точки планети, де організовано процес навчання, за допомогою телекомунікацій забезпечити доступ до інформаційним ресурсам, розташованим у будь-якому регіоні світу. Таким чином, дистанційне навчання активізує розподілені за різними територіями інформаційні ресурси. У цьому полягає концептуальне обґрунтування і ідеологія необхідності розвитку дистанційного навчання. У статті розглянуто стан світового ринку освітніх технологій (EdTech) як найперспективнішого сегменту ринку освітніх послуг, виявлено його основні драйвери та бар'єри, що стримують розвиток. Проаналізовано прогнози розвитку даного сегмента до 2025 р., зроблені в період до і після початку пандемії коронавірусу, вивчено сценарії розвитку ринку освіти до 2030 р. та виділено потенційні країни-лідери укожному зі сценаріїв. Дистанційні технології та методи можуть утворити свою самостійну, специфічну форму навчання лише за наявності відповідної інформаційної та телекомунікаційної інфраструк- тури, а також розвиненого комп'ютерного навчально-методичного забезпечення у навчальних закладах. Тому найширший розвиток дистанційне навчання отримало у країнах, де для цього склалися відповідні передумови, саме: добре розвинена телекомунікаційна інфраструктура, велика територія країни й розвинена система традиційної освіти.