Лінгвокультурологія як фактор формування вторинної мовної особистості

Abstract

У статті проаналізовано термін «вторинна мовна особистість», виявлено основні його характеристики, окреслено основні погляди на обсяг цього терміна, підкреслено, що його варто тлумачити як пласт мовної компетенції, який накладається вже на сформовану мовну картину світу. У цьому сенсі термін «вторинна мовна особистість» відіграє лише прагматичну роль своєрідного маркера для розмежування понять «свій-чужий». Також розглянуто проблему формування вторинної мовної особистості в продуктивному діалозі культур та питання розширення мовної компетенції іноземних здобувачів вищої освіти. Визначено, що зв’язок із кодами культури, колективна пам’ять етносу зберігається передусім завдяки культурно маркованим фразеологічним одиницям. Саме вони описують побут народу та концентруються в понятті «фразеологічна картина світу», що визначає та оцінює ознаки й характеристики, які існують у реальному житті. Для них характерні такі ознаки, як антропоцентризм, експресивність, образність. Подано чимало прикладів-фразеологізмів, які становлять метафоричне зображення дійсності та пов’язані з когнітивними джерелами (зазвичай вони позначають якісну оцінку особистості, оцінку життєвого досвіду, символи певних якостей людини, оцінку розумових здібностей тощо). Подано приклади фразеологічних відповідників в українській, російський та арабській мовах, які свідчать про особливості національно-культурної специфіки кожної мови та багатство накопиченого досвіду, зіставленості, єдності джерел культурно-національної інтерпретації, семантичної спільності. Такий контрастивний опис фразеологічних систем споріднених та різносистемних мов надає додаткову можливість окреслити потенційні форми інтерференції, що дає змогу визначити шляхи її подолання під час навчання іноземних здобувачів вищої освіти української або російської мови.

The article analyzes the term «secondary linguistic personality», identifies its main characteristics, outlines the main views on the scope of this term, emphasizes that this term should be understood as a layer of linguistic competence, which is superimposed on the already formed linguistic picture of the world. In this sense, the term “secondary linguistic personality” plays only a pragmatic role of a kind of marker for distinguishing the concepts of “one’s own and another’s”. The problem of formation of the secondary language personality in the productive dialogue of cultures and the issue of expanding the language competence of foreign applicants for higher education are also considered. It is determined that the connection with the codes of culture, the collective memory of the ethnos is preserved primarily due to culturally marked phraseological units. They describe the life of the people and the environment by means and concentrate on the concept of “phraseological picture of the world”, which defines and evaluates the signs and characteristics that exist in real life. They are characterized by such features as anthropocentrism, expressiveness, imagery. There are many examples of phraseology that constitute a metaphorical representation of reality and are associated with cognitive sources (usually they denote a qualitative assessment of personality, assessment of life experience, symbols of certain human qualities, assessment of mental abilities, etc.). Examples of phraseological equivalents in Ukrainian, Russian and Arabic are given, which testify to the peculiarities of national and cultural specifics of each language and the richness of experience, comparison, unity of sources of cultural and national interpretation, semantic commonality. Such a contrasting description of phraseological systems of related and different system languages provides an additional opportunity to outline potential forms of interference, which allows to identify ways to overcome it during the training of foreign graduates of Ukrainian or Russian.