Польські адресативні звороти: граматика та омонімія мовленнєвого етикету

Abstract

У статті досліджуються адресативні звороти, які функціонують у сучасній польській мові, особливості граматичної організації конструкцій цього типу та омонімічні словоформи офіційних звертань (на прикладі лексичних одиниць «pan» та «pani»). Польські форми звертання та типові формули мовленнєвої ввічливості є проблемним питанням через труднощі вибору доречної у певному контексті конструкції, відмінність від інших мов (зокрема й слов’янських). Необхідність умілого використання адресативів зумовлюється специфікою відображення у них польського соціального устрою. Отже, мовець, який дбає про адекватність та ефективність комунікативного акту, учасником якого він є, повинен дотримуватись норм польського мовленнєвого етикету. У статті розглянуто основні терміни та поняття, які стосуються теми дослідження: «(мовний) етикет», «етика спілкування/етика слова», «адресативні форми», «ввічлива мовленнєва поведінка» та інші. Найбільш типовими адресативами, які вживаються у польській мові, є «pan», «pani» та «państwo». Їх походження зумовлене соціальною нерівністю шляхетського суспільства. Однак ці словоформи упродовж XVII–ХХ ст. зазнавали різних змін на площині семантики, деривації, прагматики. Сьогодні ці слова є стилістично нейтральними та застосовуються на позначення всіх повнолітніх осіб (незалежно від їх статусу). Однак досі проблемним залишається питання їх морфологічної належності, адже формально вони мають усі ознаки, притаманні іменникам, однак у польському мовознавстві побутує теорія про їх займенникову природу. Підтвердженням тому є синтаксична поведінка цих лексичних одиниць, адже їх не можна поєднувати ані з указівними займенниками, ані з прикметниками. Точно визначити, до якої частини мови належить слово, можна тільки у контексті. Таким чином, можна зробити висновок про неоднорідність та складність польської системи адресативів, яка потребує подальшого глибшого вивчення.

The article investigates forms of address and their function in the modern Polish language, features of grammatical organization of constructions of this type and homonymous word forms of official appeals (on the example of lexical units “pan” and “pani”). Polish forms of address and typical formulas of speech politeness are a problematic issue due to the difficulty of choosing the appropriate construction in a particular context, the difference from other languages (including Slavic). The need for skillful use of addressees is due to the specifics of their reflection of the Polish social system. Therefore, a speaker who cares about the adequacy and effectiveness of the communicative act of which he is a participant must adhere to the norms of Polish speech etiquette. The article considers the main terms and concepts related to the research topic, namely “(language) etiquette”, “ethics of communication / ethics of words”, “forms of address”, “polite speech behaviour” and others. The most typical addressees used in Polish are “pan”, “pani” and “państwo”. Their origin is due to the social inequality of aristocratic society. However, these word forms during the XVII–XX centuries underwent various changes in the field of semantics, derivation, pragmatics. Today, these words are stylistically neutral and are used to refer to all adults, regardless of their status. However, the question of their morphological affiliation still remains problematic. After all, formally they have all the features inherent in nouns, but in Polish linguistics there is a theory about their pronoun nature. This is confirmed by the syntactic behavior of these lexical units – they can not be combined with either indicative pronouns or adjectives. It is possible to determine exactly which part of speech a word belongs to only in context. Thus, we can conclude about the heterogeneity and complexity of the Polish system of addressees, which needs further and deeper study.