Управлінське бачення вирішення правової колізії щодо права засуджених на тривалі побачення з особами, з якими вони перебувають у фактичних шлюбних відносинах

Abstract

Стаття присвячена особливостям правового регулювання забезпечення права засуджених на тривалі побачення. Досліджено коло осіб, з якими можуть надаватися побачення засудженому. Проведено правовий аналіз положень ч. 1 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України. Зроблено висновок про неприпустимість застосування у вказаній нормі терміну «подружжя» до осіб, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, оскільки до подружжя належать чоловік і жінка, які перебувають у зареєстрованому шлюбі (сімейному союзі жінки та чоловіка, зареєстрованого у органі державної реєстрації актів цивільного стану). Водночас правовий статус «подружжя, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі» відповідно до сімейного законодавства України, мають «особи, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах».У статті розглянуто підстави для надання тривалих побачень особам, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Зокрема, сформовано висновок, що коректною підставою надання тривалих побачень жінці та чоловіку, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою є виключно рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю. Водночас визначаються шляхи усунення юридичної прогалини, за якою факт наявності спільних неповнолітніх дітей є визначальною підставою для надання тривалих побачень їх батькам. Оскільки, обмеження права на тривалі побачення лише наявністю неповнолітніх дітей, порушує принцип рівності перед законом осіб, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, які мають спільних повнолітніх дітей. Авторами пропонується низка удосконалень чинного законодавства та кроки щодо лібералізації кримінально-виконавчого законодавства. Так, зокрема, пропонується надання тривалих побачень засудженим з особами, з якими вони проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою без умови наявності у них спільних дітей. Запропоновано провести лібералізацію щодо тривалих побачень для засуджених та зняти обмеження у праві на спільний відпочинок з друзями, або вирішення робочих питань засуджених, які імовірно завдяки тривалим побаченням з діловими партнерами матимуть змогу займатись підприємницькою діяльністю.

The article is dedicated to the peculiarities of the legal regulation of guaranteeing the right of convicts to long-term visits. The circle of persons with whom the convict may be granted visits has been investigated. A legal analysis of the provisions of Part 1 of Art. 110 of the Criminal Executive Code of Ukraine has been completed. It was concluded that the application of the term “spouses” in the specified norm to persons living as a family but are not married is inadmissible since the term “spouses” includes a man and a woman who have a registered marriage (a family union of a woman and a man, registered in the body of the state of registration of vital records). At the same time, the legal status of “spouses who were living as a family, but were not married” under the family legislation of Ukraine, is held by “persons who are having a factual marriage relationship.”The article discusses the reasons for giving long-term visits to persons having a factual marriage relationship. In particular, the conclusion was formed that the proper ground for granting long-term visits to a woman and a man living as a family but not married is exclusively a court decision establishing the fact of living as a family. At the same time, ways to eliminate the legal gap are defined, according to which the fact of having common minor children is a determining ground for granting long-term visiting. Because limiting the right to long-term visits only by the existence of minor children violates the principle of equality before the law for persons having common adult children, and living as a family but not married.The authors propose several improvements to the existing legislation and steps to liberalize criminal law. So, in particular, it is suggested to grant convicts long visits with persons with whom they live as a family but are not married, without the requirement of having children together. It is proposed to liberalize long-term visits for convicts and remove restrictions on the right to joint rest with friends or solving work issues of convicts who, presumably, due to long-term visits with business partners, will be able to be engaged in entrepreneurial activities.