Образ дому в романі Марі-Франс Клер «П’ять майорців для мого незнайомця»

Abstract

У статті досліджується роман французької письменниці Марі-Франс Клер «П’ять майорців для мого незнайомця» крізь призму реконструкції індивідуальної історичної пам’яті. Дім у романі французької письменниці українського походження є смисловим стрижнем, місцем сили родини, яка емігрувала до Франції через переслідування воїнів УНР більшовицьким терором. Образ Дому представляє сконденсовану модель сприйняття власного минулого, місце зустрічі минулого і сучасного, місце у просторі, де родина почувається захищеною, зберігає традиції та власну ідентичність. Дім набуває у романі символічного значення, презентуючи сакральний зв’язок із предками. Атрибути цього зв’язку, предмети обереги родини – вишитий рушник на іконі, дідусевий перстень із вигравіруваним Тризубом – допомагають усвідомити українське коріння, відновити сакральний зв’язок, хоч в уяві повернутися до втраченого предками дому чи відновити зруйновану частину даху (пам’ять про родину). Повернення історичної справедливості, реабілітація незаконно засуджених, розкриття таємниць звільняє від страху та сорому своєї інакшості, допомагає емігрантам інтегруватися у суспільстві й пишатися своїм походженням. Авторка вибудовує сукупний образ Дому, який об’єднує теперішнє місце перебування родини, дім дитинства (спогади Наталі та «Лідина Книга»), а також уявний втрачений родинний дім, десь посеред безкраїх рівнин України (сон). У романі простежується образ дому-пам’яті, мрія повернутися до втраченого дому стає реальністю, адже визнання власної ідентичності допомагає відновити зв’язок із великим Домом, із втраченою Батьківщиною, віднайти власне коріння, незважаючи на те, що все зруйновано, що нікого з рідних не залишилося серед живих. Дім як простір спільних родинних спогадів сприяє усвідомленню власної ідентичності, без чого людина не може бути собою.

The article is aimed at studying the novel Five Zinnias for My Stranger by the French writer Marie-France Clerc in light of the reconstruction of individual historical memory. Home in the novel by the French writer of Ukrainian origin is the main semantic core, the place of the strength of the family that emigrated to France due to the persecution of the Ukrainian People’s Republic soldiers by the Bolsheviks. The image of Home represents a condensed model of the perception of one’s own past, a meeting place of the past and the present, a place in space where the family feels protected, preserves traditions and their own identity. Home acquires a symbolic meaning in the novel – it is a sacred connection with ancestors. The attributes of this connection, family talismans – an embroidered ritual cloth on the icon, Grandfather’s ring with an engraved Trident (the coat of arms of Ukraine) – help to understand their Ukrainian roots, to restore the sacred connection, to return (at least in imagination) to the lost home or restore the destroyed part of the roof (the memory of the family). The return of historical justice, the disclosure of secrets frees from the fear and shame of their otherness, helps the emigrants to integrate into society and be proud of their origin. The author creates a collective image of Home that unites the current location of the family, the childhood home (memories) as well as the imaginary lost family home, somewhere in the middle of the boundless plains of Ukraine (a dream). The novel presents the image of Home as memory, the dream of returning to a lost home becomes a reality because, despite the fact that everything is destroyed and none of the relatives survived, the recognition of their own identity helps to reconnect with the great Home, with the lost homeland, to find their own roots.