Вибори показали зростання соціальних мереж у виборчій кампанії та можливості впливу «віртуальних» партій на результат голосування

Abstract

Охарактеризовано зміни, які відбулися в партійній системі України після Революції Гідності. Зазначено, що парламентські вибори 2014 р. і 2019 р. істотно змінили акторну структуру та конфігурацію партійної системи України. Зміни були настільки кар¬динальними, що в експертному середовищі заговорили про «другу» українську партійну систему. До Верховної Ради України про¬йшли п’ять нових партій з шести («Народний фронт», «Блок Петра Порошенка», «Опозиційний блок», «Об’єднання «Самопоміч»», Радикальна партія Олега Ляшка), які подолали виборчий бар’єр, а у 2019 р. – чотири з п’яти («Слуга Народу», «Опозиційна платформа – За життя», «Європейська Солідарність», «Голос»). Акцентовано, що більшість суб’єктів виборчого про¬цесу, за винятком ВО «Батьківщина», ВО «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, партії «Опозиційний блок», практично не мали організаційних структур у регіонах, і відтак були віртуальними структурами, які здійснювали агітаційну роботу за допомогою політичної реклами в засобах масової комунікації та соціальних мережах. Таким чином, вибори показали зростання ролі соціальних мереж у виборчій кампанії та можливості впливу «віртуальних» партій на результат голосування. Вказану тенденцію можна назвати тенденцією до «віртуалізації» української партійної системи.