Монодрама-антиутопія у творчості Олександра Ірванця: жанрологічний аспект

Abstract

У статті з позицій жанрології досліджено художні особливості п’єс Олександра Ірванця «Recording» і «Маленька п’єса про зраду для однієї актриси». Монодрама-антиутопія представлена як результат складних жанрових трансформацій сучасної драми. Драматургія ХХ – початку XXI ст. становить надзвичайно складне явище, що підтверджує, зокрема, велика кількість теоретичних підходів, покликаних осмислити та класифікувати мистецькі феномени, які формують сучасний драмопис, чи навіть спрогнозувати його розвиток. Одним із найважливіших аспектів, у яких теоретично осмислюється драматургія, є її жанровий склад; водночас саме цей фундаментальний модус існування драми належить до найбільш дискусійних. Постмодерністські тенденції до розхитування жанрової системи, численні авторські варіанти усталених у літературі жанрів і потужні жанротворчі процеси, у межах яких драма активно взаємодіє з епосом і лірикою, послуговується досягненнями інших видів мистецтва, суттєво ускладнюють теоретичні рефлексії у царині жанрології. На основі аналізу праць сучасних дослідників конкретизовано тематичні та поетологічні особливості цього жанрового утворення. Досліджено роль процесів епізації й ліризації драматичного матеріалу, що великою мірою сприяють виникненню та кристалізації жанрових форм монодрами та драми-антиутопії. Проаналізовано явище суб’єктивізації драматичного роду літератури як потужний чинник творення монодрами. Окреслено особливості персонажа таких драматичних творів: екзистенційного суб’єкта, носія глобальних загальнолюдських цінностей і проблем, який перебуває у ситуації вибору. Особливу увагу приділено часо-просторовій організації художнього цілого творів-репрезентантів: хронологічній співвіднесеності ситуації розповіді й зображуваних подій; кореляції антиутопічного модусу з поточним історичним моментом. Виявлено характер індивідуально-авторської репрезентації естетичних категорій трагічного й абсурдного. Здійснено спробу конкретизації цих дефініцій з огляду на фундаментальні світоглядні особливості сучасної літератури, передусім занепад «чистого» жанру трагедії з одночасним посиленням модусу трагічного у художніх творах. Простежено кореляцію жанрових матриць, репрезентованих названими монодрамами, зі світоглядними домінантами постмодернізму («ускладненість комунікації», «метанаративи», тілесність). На прикладі п’єс О. Ірванця продемонстровано художні шляхи втілення актуальної філософської проблематики сучасної літератури в образній системі та наративних стратегіях монодрами-антиутопії.

The article explores the artistic features of the plays “Recording” and “A Little Play about Betrayal for One Actress” by Alexander Irvantz from the standpoint of genrology. Monodrama-antiutopia is presented as a result of complex genre transformations of modern drama. Dramaturgy of the twentieth and early twenty-first centuries constitutes an extremely complex phenomenon, confirmed, in particular, by a large number of theoretical approaches designed to comprehend and classify the artistic phenomena that shape contemporary dramopoeia, or even to predict its development. One of the most important aspects in which drama is theorized is its genre composition; at the same time, it is this fundamental mode of drama’s existence that is among the most debatable. Postmodernist trends toward a shattering of the genre system, numerous authorial variants of genres accepted in literature, and powerful genre-making processes in which drama actively interacts with epic and lyric poetry and makes use of the achievements of other art forms make theoretical reflections in the field of genre studies very difficult. Based on the analysis of the works of a number of contemporary researchers the thematic and poetological features of this genre formation are specified. The role of the processes of epization and lyricization of dramatic material that contribute greatly to the emergence and crystallization of the genre forms of monodrama and drama-antiutopia was investigated. The phenomenon of subjectivization of dramatic kinds of literature as a powerful factor in the creation of monodrama was analyzed. The peculiarities of the character of such dramatic works are defined: existential subject, bearer of global universal values and problems, who is in the situation of choice. Particular attention is paid to the spatial organization of the artistic whole of the works of representation: the chronological correlation of the narrative situation and the events depicted; the correlation of the anti-utopian modus with the current historical moment. The author reveals the nature of the individual author’s representation of the aesthetic categories of the tragic and the absurd. An attempt to specify these definitions, taking into account the fundamental philosophical features of modern literature, primarily the decline of the “pure” genre of tragedy and the strengthening of the modus tragic in works of fiction. We have traced the correlation of the genre matrices represented by the named monodramas with the worldview dominants of postmodernism (“complexity of communication”, “metanarrative”, corporeality). By the example of the plays by A. Irvants we demonstrate artistic ways of embodiment of actual philosophical problems of modern literature in the imagistic system and narrative strategies of monodrama-antiutopia.