Психолінгвістичний архетип «Зрадниця» (у фільмі “Zootopia”)

Abstract

У статті розглянуто особливості створення психолінгвістичного образу кіноперсонажа відповідно до психологічного архетипу «Зрадниця» (the Betrayer). Робота є частиною дослідження системи психолінгвістичних кінообразів англомовних фільмів масової культури ХХІ сторіччя. Матеріалом роботи є комп’ютерно-анімаційний фільм Б. Говарда та Р. Мура «Зоотрополіс» (“Zootopia”). Мовлення персонажів уважаємо універсальним засобом розкриття психотипу персонажа. За класифікацією психологічних архетипів В. Шмідт (2007) зараховуємо Дуню Вівцянку (Dawn Bellwether), заступницю мера Зоотрополіса, до архетипу «Зрадниця», для якого визначальними рисами є такі. «Зрадниця» вдало вдає беззахисну жертву, грає роль приємної, сумирної офісної працівниці, тоді як насправді керує групою злочинців і влаштовує переворот. Вона керується власними інтересами, вважає себе недооціненою та майстерно бреше. «Зрадниця» не вміє будувати дружні стосунки, готова порушувати закон для досягнення своєї мети, принижуватися перед тими, хто займає вищу позицію на соціальній драбині та принижувати тих, хто стоїть нижче. Як «Зрадниця», Вівцянка використовує різні стилі спілкування з одними й тими ж персонажами. Удаючи наївну, нерішучу, залякану працівницю, вона говорить невпевнено, використовуючи незавершені еліптичні фрази, формальні апелятиви sir та officer Hopps для підкреслення нерівних соціальних ролей, повтори для емфатизації думки, іронію для висловлення незадоволення ситуацією та ставленням до неї керівника, розмовні лексичні та граматичні елементи для створення враження довірливої, дружньої розмови. Для негативного образу «Зрадниці» характерне використання повних речень, окличних речень для формування прямих директивів із дієсловом у формі наказового способу, неформального апелятива Judy та фамільярно-принизливого Bunny для демонстрації власного вищого соціального статусу, риторичних запитань, повторів та антитез для маніпулювання думкою співрозмовника.

The article considers the peculiarities of creating a psycholinguistic image of a film character belonging to the Betrayer psychological archetype. The work contributes to the study of a comprehensive system of psycholinguistic images of the mass culture English-language films in XXI century. The paper regards the computer-animated film by B. Howard and R. Moore “Zootopia” (2016). Dialogic speech of the characters is a universal means to reveal the psychological type of character. According to the classification of psychological archetypes by V. Schmidt (2007), the city’s assistant mayor, Dawn Bellwether belongs to the Betrayer archetype, with the following distinguishing features. The Betrayer successfully pretends to be a defenseless victim; she plays the role of a pleasant, humble office worker, while in fact leading a group of criminals and staging a coup. She is guided by her selfish interests, she considers herself underestimated and lies skillfully. The Betrayer is unable to form friendly relations; she is ready to violate law in order to achieve her goals; she abases herself before those who occupy a higher position on the social ladder and degrades those who are below. As the Betrayer, Bellwether uses different styles of communication with the same characters. Pretending to be a naive, indecisive, intimidated worker, she speaks uncertainly, using incomplete elliptical phrases, the formal vocatives sir and officer Hopps to emphasize unequal social positions. She uses repetitions to emphasize sense, irony to express dissatisfaction with the situation in general and particularly the attitude of her boss, and colloquial units to create the impression of trustworthy and friendly conversation. The negative image of the Betrayer is characterized by the use of complete sentences, exclamatory sentences to form direct directives with the verb in the form of the imperative mood, informal appellative Judy and derogatory Bunny to demonstrate the Betrayer’s higher social status and rhetorical questions, repetitions and antitheses to manipulate the interlocutor’s opinion.