Змагальність як принцип кримінально-виконавчого права

Abstract

В статті розглянуто зміст та окремі сутнісні аспекти принципу змагальності у галузі кримінально-виконавчого права. Наголошено на тому, що цей принцип є міжгалузевим та характерним як для сфери публічно-правових відносин, так й сфери приватного права. Зазначено, що змагальність як правова засада є обов’язковою для всіх процесуальних галузей права, будь-то кримінально процесуальне право, цивільне процесуальне право, господарське процесуальне право, адміністративне право тощо. Зосереджено увагу, що більшість теоретичних концепцій визначення принципу змагальності у сфері публічно-правових відносин базується на здобутках науковців у сфері кримінального процесуального права. Зазначено, що цей факт є цілком логічним, оскільки в сфері кримінального процесу, особливо в судових стадіях його реалізації відбувається класичний змагальний процес між сторонами провадження, які реалізують протилежні процесуальні функції обвинувачення та захисту. Підкреслено, що для сфери кримінально-виконавчого права доцільно використовувати підходи щодо визначення змагальності у сфері кримінального процесу, але з певними сутнісними відмінностями. Зазначено, що сторони провадження як елемент відображення змагальності у кримінально-виконавчому праві відрізняється від визначення сторін в кримінальному процесі. Вказано, що у кримінально-виконавчому праві відсутнє класичне протистояння обвинувачення та захисту, яке є природнім для кримінального процесу. Наголошено, що визначення сторін як невід’ємного елементу змагальності у кримінально-виконавчому праві має відбуватись з урахування наявних протилежних інтересів у цій галузі права, такими є публічний та особистий інтереси. Зазначено, що публічний інтерес у сфері кримінально-виконавчого права відстоюють представники держави, тобто посадові особи органів й установ виконання покарань, а також прокурор, який, відповідно до закону здійснює функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Особистий інтерес, за таких умов, відстоюють засуджений та його представники.

The article examines the content and certain essential aspects of the principle of competition in the field of criminal and executive law. It is emphasized that this principle is interdisciplinary and characteristic of both the sphere of public legal relations and the sphere of private law. It is noted that competition as a legal basis is mandatory for all procedural branches of law, be it criminal procedural law, civil procedural law, commercial law, administrative law, etc. Attention is focused on the fact that most of the theoretical concepts of determining the principle of competitiveness in the field of public-legal relations are based on the achievements of scientists in the field of criminal procedural law. It is noted that this fact is quite logical, since in the field of criminal proceedings, especially in the judicial stages of its implementation, a classic adversarial process takes place between the parties to the proceedings, who implement the opposite procedural functions of prosecution and defense. It is emphasized that for the field of criminal enforcement law, it is appropriate to use approaches for determining adversariality in the field of criminal proceedings, but with certain essential differences. It is noted that the parties to the proceedings as an element of the reflection of competition in criminal enforcement law differ from the definition of the parties in the criminal process. It is indicated that the classic confrontation between the prosecution and the defense, which is natural for the criminal process, is absent in criminal executive law. It is emphasized that the determination of the parties as an integral element of competitiveness in criminal executive law should take into account the existing opposing interests in this field of law, such as public and personal interests. It is noted that the public interest in the field of criminal executive law is defended by state representatives, that is, officials of bodies and institutions for the execution of punishments, as well as the prosecutor, who performs the function of supervising the observance of legality during the execution of sentences, as well as applying other coercive measures related to the restriction of personal freedom of citizens. Personal interest, under such conditions, is defended by the convict and his representatives.