Функціональні типи модальності: їх диференціація та реалізація в комунікативно-прагматичній організації висловлень

Abstract

У статті розглядається поняття модальності. У сфері лінгвістики ця категорія належить до однієї із базових, яка формує значення висловлення. Модальність насамперед залежить від контексту і відображає її різноманітні модифіковані значення. Саме тому є важливим у сучасній українській мові, та й у лінгвістиці загалом, з’ясування змісту, об’єму і засобів вираження зазначеної категорії, що дає можливість по-новому трактувати будову речення – основної одиниці синтаксису, і, власне, головної одиниці спілкування. Досі немає єдиного погляду на категорію модальності. Різними мовознавцями ця категорія визначається по-різному: як граматична, як лексична, як синтаксична, як семантична чи як функціональна. У нашому дослідженні категорія модальності розглядається насамперед як функціонально-семантична категорія, оскільки основне її завдання – виявлення значень мовних одиниць саме у комунікативному процесі. Також при вивченні категорії модальності виділяють два типи, які складають її зміст. Перший тип – передає певну інформацію, а другий ‑ ставлення суб'єкта, який говорить, до цієї інформації. Такі два типи модальності мають різні назви: об'єктивна і суб'єктивна, зовнішньосинтаксична і внутрішньосинтаксична, первинна і вторинна, імпліцитна й експліцитна, «de re» та «de dicto» та ін. На позначення відношення змісту висловлення до дійсності і відношення мовця до змісту доцільніше використовувати терміни «об'єктивна модальність» та «суб'єктивна модальність», тому що саме такий принцип поділу лежить в основі класифікації функціональних типів модальності. Об’єктивна модальність відображає характер об’єктивних зв’язків, що наявні в тій чи іншій ситуації, на яку спрямований пізнавальний акт, тобто: зв’язки можливі, дійсні та необхідні. Суб’єктивна модальність дає оцінку з боку мовця міри пізнаваності цих зв’язків, тобто вказує на ступінь достовірності думки, що відображає реальну ситуацію, вміщуючи проблематичну, просту та категоричну достовірності. Загалом, модальність – це комплексна, багатозначна, міжрівнева категорія. У синтаксисі – це функціонально-семантична категорія, яка ґрунтується на ідеї двобічності змісту речення (наявності в семантиці обов’язкових, первинних, об’єктивних і факультативних, вторинних, суб’єктивних значень) і служить для реалізації інтенції мовця, передає його ставлення до дійсності.

The article is devoted the concept of modality. In the field of linguistics, this category belongs to one of the basic, which forms the meaning of the statement. Modality depends primarily on the context and reflects its various modified meanings. That is why it is important in modern Ukrainian language, and in linguistics in general, to clarify the content, scope and means of expression of this category, which allows a new interpretation of the sentence structure – the basic unit of syntax, and, in fact, the main unit of communication . There is still no single view on the category of modality. Different linguists define this category differently: grammatical, lexical, syntactic, semantic, or functional. In our study, the category of modality is considered primarily as a functionalsemantic category, as its main task – to identify the meanings of language units in the communicative process. Also studying the category of modality allows to allocate two types, that make its content. The first type – transmits certain information, and the second transmits the attitude of the speaker to this information. These two types of modality have different names: objective and subjective, external-syntactic and internal-syntactic, primary and secondary, implicit and explicit, "de re" and "de dicto", and others. It is more appropriate to use the terms "objective modality" and "subjective modality" to denote the relationship between the content of the statement and the attitude of the speaker to the content, because this principle of separation underlies the classification of functional types of modality. Objective modality reflects the nature of the objective connections existing in a given situation to which the cognitive act is directed, ie: connections are possible, valid and necessary. While in the case of subjective modality the speaker assesses the degree of recognizability of these connections, ie indicates the degree of reliability of the opinion, which reflects the real situation, including problematic, simple and categorical reliability. In general, modality is a complex, multifaceted, interlevel category. In syntax – this is a functional-semantic category, based on the idea of two-sided sentence content (the presence in the semantics of mandatory, primary, objective and optional, secondary, subjective meanings) and serves to realize the intention of the speaker, conveys his attitude to reality.