Особливості структури та вербальна репрезентація художнього простору у творі К. Шопен «The Story of an Hour»

Abstract

Стаття присвячена однієї з основних категорій художнього тексту – художньому простору, особливостям його структури у психологічному оповіданні, та мовленнєвим засобам його репрезентації. Матеріалом дослідження слугує текст психологічного твору американської письменниці-феміністки К. Шопен “The Story of an Hour”. Метою даної статті є аналіз особливості структури художнього простору в оповіданні – тексті «малої форми», де присутня одна вузько-побутова проблема, навколо якої розгортаються психологічні колізії, та розглянути мовленнєві засоби її репрезентації. Структуру художнього простору будь-якого тексту можливо розділити на мега-, макро- та мікропростіри, кожен з яких у свою чергу поділяємо на відкритий та закритий художній простір. Маркери мегапростору відсутні у даному типі оповідання, тобто немає жодного топоніму для позначення країни, міста тощо. Відкритий макропростір в оповіданні представлений урбаністичним пейзажем. Закритий макропростір представлений описом будинку, де відбуваються основні події. Кожен з персонажів має свій мікропростір. Образи відкритого і закритого художнього простору несуть у тексті велике смислове навантаження, створюючи бінарні семантичні опозиції топологічного, етичного та психологічного простору. Для реалізації основного психологічного конфлікту автором вибрано вертикальну модель художнього простору. В даному оповіданні використовуються як експліцитні, так і імпліцитні засоби репрезентації художнього простору. Функції закритого та відкритого художнього простору у психологічному оповіданні зводяться до створення психологічного конфлікту та реалізації прагматичної установки автора, що в кінцевому підсумку призводить до реалізації суб'єктивної модальності тексту. Так як жанр психологічного оповідання передбачає наявність емоційно-психологічного конфлікту, то образи відкритого простору та закритого простору створюються автором за допомогою емоційно-експресивної лексики, в якій превалюють прикметники. Перспективним продовженням даного дослідження вважаємо аналіз структури художнього простору в англомовному дискурсі.

The article is devoted to one of the main categories of literary text – artistic space, features of its structure in the psychological story, and speech means of its representation. The material of the research is the text of the psychological work of the American feminist writer К. Chopin "The Story of an Hour". The purpose of this article is to analyze the peculiarities of the structure of artistic space in the story – the text of "small form", where there is one “narrow” problem around which psychological conflicts unfold, and to consider the means of speech representation. The structure of the artistic space of any text can be divided into mega-, macro- and microspaces, each of which is divided into open and closed artistic space. Megaspatial markers are absent in this type of story, i.e. there is no toponym to indicate the country, city, etc. The open macrospace in the story is represented by an urban landscape. Open macrospace is represented by a description of the house where the main events of the story take place. Each of the characters has its own microspace. Images of open and closed artistic space contain a great semantic meaning in the text, creating binary semantic oppositions of topological, ethical or psychological space. To realize the main psychological conflict, the author chooses a vertical model of artistic space. The author employs both explicit and implicit means of representation of artistic space. The functions of closed and open artistic space in a psychological story are reduced to the creation of psychological conflict and the implementation of the author's pragmatic attitude, which ultimately leads to the implementation of the subjective modality of the text. Since the genre of psychological narrative presupposes the presence of emotional and psychological conflict, the images of open artistic space and closed artistic space are created by the author with the help of emotionally expressive vocabulary, in which adjectives predominate. We consider the analysis of the structure of artistic space in English-language discourse to be a promising continuation of this study.