Старий новий рік або оксиморон як стилістична фігура

Abstract

Існує багато різноманітних стилістичних фігур, зворотів, що надають мові виразність, образність, багате емоційне забарвлення. Продумуючи текст, автор намагається вплинути на реципієнта, передаючи свої думки, емоції і почуття із застосуванням риторичних фігур і тропів, серед яких ми хочемо виділити оксиморон. У даному дослідженні розглянуто структурні групи оксиморону в англійській та українській мовах. Автори зробили спробу вивчення опозиційних лексичних одиниць, представлених у мовах гетерогенної системи, з позицій лінгвістичних та позалінгвістичних значень, оскільки контраст немислимий без асоціативно-емоційної та оцінної кваліфікації об’єктів протиставлення. Оксиморон порівнюється з парадоксом та антитезою, при цьому визначаються головні риси цих стилістичних прийомів та відмінності між ними. В роботі представлений аналіз природи оксиморону та його функцій різними структурованими мовами. розглядаються лексико-семантичні характеристики оксиморону як стилістичної фігури, поєднання двох слів з протилежними або навіть суперечливими значеннями в одній і тій же структурі, щоб створити третє поняття з новим значенням, зробити видимість протиріччя і разом з тим посилити значення протилежних слів. Оксиморон вживається в метафоричному сенсі, оскільки його буквальне значення видається абсурдним або непослідовним. Цей мовний прийом приховує саркастичний задум під виразом, який може звучати абсурдно. Така особливість оксиморону, а саме, співставлення понять, що протирічать одне одному, визначає сфери його застосування, що також досліджуються у цій статті та ілюстровані численними прикладами. Оксиморон вважається різновидом тропу, а не стилістичною помилкою, його використовують для того, щоб відтінити, увиразнити протилежні за змістом поняття.

There are many different stylistic figures, inversions that give the language expressiveness, imagery, rich emotional colour. By thinking over the text, the author tries to influence the recipient, conveying his thoughts, emotions and feelings using rhetorical figures and tropes, among which we want to highlight the oxymoron. In this study, the structural groups of oxymoron in English and Ukrainian are considered. The authors attempted to study the oppositional lexical units represented in the languages of the heterogeneous system from the standpoint of linguistic and non-linguistic meanings, as the contrast is inconceivable without the associative-emotional and evaluative qualification of the objects of opposition. Oxymoron is compared with the paradox and antithesis, while determining the main features of these stylistic devices and the differences between them. The paper presents an analysis of the nature of oxymoron and its functions in two different structured languages. The article examines the lexical and semantic characteristics of oxymoron as a stylistic figure, combining two words with opposite or even contradictory meanings in the same structure to create a third concept with a new meaning, make the appearance of contradiction and at the same time strengthen the meaning of opposite words. An oxymoron is used in a metaphorical sense because its literal meaning seems absurd or inconsistent. This language technique hides a sarcastic idea under an expression that may sound absurd. This feature of oxymoron, namely, the comparison of conflicting concepts determines the areas of its application, which are also explored in this article and illustrated by numerous examples Oxymoron is considered as a kind of trope, which is used to shade, to express the opposite in meaning concepts.