Лінгвопрагматика дискурсу Р. М. Рільке

Abstract

У статті будуть з’ясовані та широко розкриті лінгвокогнітивні та прагмастилістичні властивості лірико-поетичного дискурсу Р. М. Рільке на основі його поетичного здобудку, враховуючи його лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості та підходи, а також метафорику та інтертекстуальність. Поезія Р.М. Рільке отримала широке висвітлення в працях літературознавців. Перші літературознавчі аналізи творчості поета з’явилися ще за його життя, та їхній потік не зменшується дотепер. Взагалі, слід зазначити, що поетичний дискурс визначається як мовно-ментальний простір, створений між автором та його читачем за допомогою поетичного тексту, при цьому поєднуючи три аспекти: лінгвістичний, комунікативний та когнітивний. Насамперед, згадаємо, що Райнер Марія Рільке найвидатніший австрійський поет першої половини XX ст., це дійсно одна з найцікавіших постатей Європи того часу, яка запам’яталася не лише своїм надзвичайним поетичним хистом, великою глибиною думки, особливою силою почувань, але і своєю загальною всеєвропейскістю. Рільке мав великий вплив на модерну поезію різних народів, його твори дуже вирізняються ліризмом та символічністю, глибиною філософського сприйняття внутрішнього життя та довколишньої дійсності. Також у статті буде зроблено літературознавчий аналіз поетичної творчості Рільке, який допоможе більш поглиблено сформулювати вплив його синтаксичних, лексичних та метафоричних засобів на свідомість читача, шляхом виникнення тригерів, тобто це вербалізація художніх понять і поетичних образів і їх імплікації на основі пізнавальні операції. Відповідно, тригери є мовними засобами різного рівня (фонетичного, лексичного, морфологічного та синтаксичного). Напрямок цього дослідження перш все це інтеграція лінгвокогнитивних та лінгвостилістичних аспектів художнього тексту та поетичного дискурсу Р. М. Рільке, це вдасться з’ясувати за допомогою різноманітних наукових розробок, які були проведені літературознавцями та науковцями на факультетах іноземних мов.

The article will clarify and reveal the linguocognitive and pragmastylistic properties of Rilke's lyrical-poetic discourse based on his poetic achievements, taking into account his lexical, morphological, syntactic features and approaches, as well as metaphors and intertextuality. In general, it should be noted that poetic discourse is defined as a linguistic-mental space created between the author and his reader through a poetic text, combining three aspects: linguistic, communicative and cognitive. The poetry of R.M. Rilke has received wide coverage in the works of literary critics. The first literary analyses of the poet's work appeared during his lifetime, but their flow has not diminished to this day. First of all, let us recall that Rainer Maria Rilke, the most prominent Austrian poet of the first half of the 20th century, is truly one of the most interesting figures in Europe at the time. pan-European. Rilke had a great influence on the modern poetry of different peoples, his works are very lyrical and symbolic, the depth of philosophical perception of inner life and the surrounding reality. The article will also provide a literary analysis of Rilke's poetry, which will help to more deeply articulate the impact of his syntactic, lexical and metaphorical means on the reader's mind, by triggers, ie verbalization of artistic concepts and poetic images and their implications based on cognitive operations. Accordingly, triggers are language tools of different levels (phonetic, lexical, morphological and syntactic). The direction of this study is primarily the integration of linguocognitive and linguistic stylistic aspects of literary text and poetic discourse R. M Rilke, this can be found out with the help of various scientific developments that have been conducted by literary critics and scholars at the faculties of foreign languages.