Парадокс чи феномен? Греко-католики ужгородської унійної традиції в складі Румунської Церкви

Abstract

В даній статті робиться аналіз поступового формування в складі румунських греко-католицьких єпархій нащадків ужгородської унійної традиції 1646 р. та вірників Мукачівської греко-католицької єпархії, канонічно ствердженої Римським Престолом 1771 р. Румунські греко-католики ужгородської унійної традиції, що проживали переважно в комітатах Сатмар і Мараморош, в результаті трьох із шести адміністративно-етнічних поділів давньої Мукачівської єпархії (Церкви-Матері) опинилися в складі трьох румунських греко-католицьких єпархій: Великий Варад (1823/1827), Ґерла (1850/1853) і Марамуреш з центром у Байє-Маре (1930). Разом у складі трьох румунських греко-католицьких єпархій Фоґараш-Альбаюльської митрополії (утвореної 1853 р.) за період від 1823 до 1930 р. опинилося 177 парохій з 181 438 вірниками, що до того входили до складу Мукачівської греко-католицької єпархії, підпорядковувалися юрисдикції мукачівського єпископа та були носіями ужгородської унійної традиції і, мабуть, кирило-мефодіївської духовної спадщини. З них близько 25 тис. осіб за етномовною ідентичністю були русинами. На жаль, у міжвоєнний період Унійна Церква відкрито виступила за «румунізацію» та творення «Великої Румунії», проектів, у ході яких не румуни–греко-католики мимоволі приносили себе в жертву задля єдиної румунської нації. Усіх греко-католиків Румунської Унійної Церкви станом на 2015 р. налічується 512 726 осіб (5% всіх вірників Східної Католицької Церкви у 2008 р.), з яких, припускаю, до ужгородської унійної традиції належать всього кілька десятків тисяч румунських, українських, угорських та русинських греко-католиків, хоч ще до державної ліквідації унії (1 грудня 1948 р.) – таких було 180 тис. із 1 427 391 осіб (за даними Ватикану 1927 і 1929 рр., що тоді становило 7,9% всього населення «Великої Румунії»).

In this article the author had made an analysis of the gradual formation of the descendants of Uzhgorod Uniate Tradition 1646 and the parishioners of the Greek Catholic Diocese of Mukachevo (that was canonically confirmed by the Roman throne in 1771) in the part of the Romanian Greek Catholic dioceses. The Romanian Greek Catholics of the Uzhgorod Uniate Tradition that had lived mainly in the committees of Satmar and Maramuresh as a result of the three of six administrative and ethnic divisions of the ancient Mukachevo Diocese (Mother Church) are stay among the three Romanian Greek Catholic dioceses: Great Varad (1823/1827), Gerlia (1850/1853) and Maramuresh with the center in Baie Mare (1930). During the period from 1823 to 1930 in the three Romanian Greek-Catholic dioceses of the Fogurush-Albayul Metropolitanate (formed in 1853) the number of parishes was 187 with 181 438 parishioners together. And before that they were the part of the Mukachevo Greek Catholic diocese under the jurisdiction of the Bishop of Mukachevo and were the carriers of the Uzhgorod Uniate Tradition and probably of the spiritual heritage of Cyril and Methodius. Among them about 30,000 people by ethnic identity were the Rusyns. Unfortunately during the interwar period the Uniate Church openly called for «Romanization» and the creation of «The Great Romania». That were the projects in which non-Romanian Greak-Catholics were unwittingly sacrificed themselves for the sake of a single Romanian nation. The number of all the Greek Catholics of the Romanian Uniate Church as of 2015 was 512 726 people (it is the 5% of all parishioners of the Eastern Catholic Church in 2008) among which I suppose were only several tens of thousands Romanian, Ukrainian, Hungarian and Rusyn's Greek Catholics. Although even before the state liquidation of the union (December, 1 1948) – there were 180,000 of 1,427,391 population (according to the Vatican of 1927's and 1929's; that at that time was a 7.9% of the total population of «The Great Romania»).