Імплементація європейських виборчих стандартів у вітчизняну електоральну практику

Abstract

Охарактеризовано вітчизняний досвід управління виборчими процесами у європейському контексті. Зазначено, що розрізняють три моделі адміністрування виборів: 1) незалежна модель; 2) урядова модель; 3) змішана модель. В Україні впроваджена незалежна модель адміністрування виборчих процесів, сутність якої полягає у створенні спеціального незалежного органу для організації виборчих кампаній. Таким органом в Україні є Центральна виборча комісія. Підкреслено, що нормативно-правову основу управління виборчими процесами в Україні утворюють: Конституція України, Виборчий кодекс України (2019 р.), Закони України «Про Центральну виборчу комісію» (1997 р.), «Про Державний реєстр виборців» (2007 р.), «Про всеукраїнський референдум» (2021 р.), а також «Стратегічний план Центральної виборчої комісії на 2020–2025 роки». Зроблено висновок, що законодавча база щодо управління виборчими процесами в Україні ще не набула узгодженості та не відповідає світовим вимогам до організації демократичних виборів, про що свідчать висновки іноземних спостерігачів, які працювали в Україні під час останніх парламентських (2019 р.) та місцевих (2020 р.) виборів. А також констатовано, що українська модель управління виборчими процесами має низку недоліків і повинна бути відкорегована у відповідності до європейських стандартів організації і проведення виборчих кампаній.