Антонімічна пара як основа афоризмів (на матеріалі романів М. Дочинця «Вічник» і «Криничар»)

Abstract

У статті проаналізовано специфіку індивідуального стилю Мирослава Дочинця, акцентовано на окремих особливостях його авторської стильової домінанти, зокрема досліджено функціонування антонімічної пари як структурно-семантичної основи афоризмів (на матеріалі романів «Вічник» і «Криничар»). Для дослідження ми застосували метод лінгвістичного опису та спостереження для систематизації, класифікації та інтерпретації антонімів у складі афоризмів; також метод компонентного аналізу для визначення семантичної структури досліджуваних мовних одиниць; контекстно-ситуативний аналіз допоміг установити специфіку функціонування афоризмів у тексті. У науковій розвідці обґрунтовано фіксуємо застосування й абсолютних антонімів, і контекстуальних, стилістичних, які хоч і не перебувають на полярних кінцях семантичного вектора протиставлення, однак чітко працюють на створення експресивно-оцінного чи комунікативно-прагматичного контрасту. Класифікацію антонімів традиційно здійснено за семантичними характеристиками (градуальні, комплементарні, векторні, координатні), за структурою (різнокореневі і спільнокореневі) і за стилістичним навантаженням (загальномовні і контекстуальні). Частиномовний аналіз антонімів у складі афоризмів текстів М. Дочинця засвідчує, що найчастотнішими серед них є іменники, у тому числі й субстантиви, дієслова і прикметники. Трапляються також поодинокі випадки структурування афоризмів на основі займенників і прислівників. Спостережено у творчості автора і такі приклади афористичних висловлювань, у яких контраст створюється за допомогою антонімів із диференційними лексико-граматичними характеристиками, коли члени антонімічної пари належать до різних частин мови. Розгляд досліджуваних антонімів засвідчує й наявність додаткових стилістичних прийомів і методів у складі афоризмів (антитеза, перифраз, оксиморон, ампліфікація, еліпсис), застосованих із комунікативно-прагматичною метою для підсилення характеристики явища, додаткового акцентування на окремих його властивостях чи для реалізації певних емоційно-оцінних інтенцій автора. Отримані результати проведеного дослідження засвідчують, що антоніми є релевантним елементом у структуруванні афоризмів М. Дочинця, які є однією з основних характеристик його стильової домінанти.

Purpose: to analyze the specifics of Myroslav Dochynets’s individual style, focusing on some features of his stylistic dominant, in particular to explore the functioning of the antonym pair as the basis of aphorisms (based on the novels «Vichnyk» and «Krynychar»). In there search are used the method of linguistic description and observation for systema tization, classification and interpretation of antonyms in aphorisms; the method of component analysis for determination the semantic structure of the examined language units; contextual and situation alanalysis have helped to establish the specifics of aphorisms functioning in the text. The article deals with the fixed usage of absolute, contextual and stylistic antonyms, which, although are not at the polarends of the semantic vector of opposition but they clearly work to create an expressive-evaluative or communicative-pragmatic contrast. The classification of antonyms is traditionally made according to semantic characteristics (gradual, complementary, vector, coordinate), by structure (multi-rootedandco-rooted) and by stylistic load (common and contextual). Partial-language analysis of antonyms in the aphorisms of M. Dochynets' texts shows that the most frequent among themarenouns, includingnouns, verbsandadjectives. There are also isolated examples of structuring aphorisms based on pronounsandad verbs. Also we have noticed that in the texts there are examples of aphoristic-antithetical statements in which the contrast is created with the help of antonyms with different lexical and grammatical characteristics, when parts of the antonymous pair belong to different parts of speech. Consideration of the researched antonyms shows the presence of additional stylistic techniques and methods (amplification, ellipse) which are used for communicative and pragmatic purposes to enhance the characteristics of the phenomen on, additional emphasison its individual properties or for realization certain emotional and evaluative intentions of the author. The obtained results of the research shows that antonyms are a relevant element in the structuring of M. Dochynets' aphorisms which are one of the main characteristics of his stylistic dominance.