Вербалізація концепту «ЧАС» у комедії Тіта Макція Плавта «Амфітріон»

Abstract

Стаття присвячена дослідженню концепту «ЧАС», який був і є темою багатьох закордонних та українських лінгвістичних праць. У наукових роботах описано концептуальну систему, підняте питання про природу концепту, його визначення та залежність концепту від мовної вербалізації, досліджено структурні компоненти, змодельована польова структура, подано типологію та класифікацію концептів. Аналіз лінгвістичної літератури показує, що на сьогодні не існує єдиного визначення поняття «концепт», адже різні дослідники трактують його по-різному, що створює велику кількість визначень. Однак, можна виділити такі спільні риси як те, що концепт – це одиниця свідомості, результат когнітивного процесу людини, вираження якого забезпечується засобами мови (тобто він є вербалізованим), з аналізу яких можна отримати уявлення про зміст і структуру конкретного концепту. У дослідженні когнітивного образу світу центральним постає концепт «ЧАС», без якого побудова культурної системи неможлива, оскільки він становить її основу. Він є частиною моделі світу, заснованої на людській системі категоризації дійсності. Мета роботи полягає в дослідженні вербалізації концепту «ЧАС», виявити авторські особливості темпоральної семантики у комедії Тіта Макція Плавта «Амфітріон». Латинським відповідником головного слова досліджуваного концепту є TEMPUS. У результаті аналізу лексикографічних словників було з’ясовано, що в античності «tempus» трактується як «час, частину або проміжок часу між двома подіями тощо, інтервал, період; відповідний або призначений час, відповідний сезон, відповідний період, можливість, положення, стан, у множині – часи, обставини. До синонімічного ряду лексеми tempus належать такі слова як dies – «час, день, погода, термін, дата», tempestas – «час, проміжок часу, період», aetas – «життя, вік, епоха, пора, час», aevum – «нескінченність, вічність, життя, вік, покоління, епоха, старість, час», spatium – «проміжок часу, час, період, термін», intervallum – «проміжок часу», tempestivitas – «відповідний час, одночасність», procella – «сильна буря, порив», hiems – «злива, гроза, буря, дощовий період, холодний період, зима, рік». Аналіз латинської комедії Плавта «Амфітріон», дозволив зробити висновок, що концепт часу може також вербалізуватися за допомогою темпоральних лексем різних частин мов (іменників, прикметників, прислівників, дієслів), які не лише утворюють синонімічні ряди у межах частиномовних груп, а також розширюють кількість засобів вираження досліджуваного концепту завдяки антонімічним пар. Репрезентація концепту «ЧАС» поповняється асоціативними ланцюгами та рядом вторинних назв, які набули темпорального значення у певному словосполученні або контексті. Перспективним для подальшого дослідження убачається розширення обсягу матеріалу, щоб виявити інші засоби репрезентації концепту «ЧАС».

The article deals with studying the concept «TIME», which was and is the topic of many foreign and Ukrainian linguistic works. In the scientific works the conceptual system was described, the question of the nature of the concept, its definition and dependence of the concept on language verbalization was also raised, were investigated structural components and modeled field structure, the typology and classification of concepts were presented as well. Analysis of the linguistic literature shows that today there is no single definition of the concept, because different researchers interpret it differently. It creates a large number of definitions. However, we can identify such common features as the fact that the concept is a unit of consciousness, the result of human cognitive process, the expression of which is provided by language (ie it is verbalized), analysis of which can give an idea of the content and structure of a concept. In the study of the cognitive image of the world, the concept «TIME» is central, without which the construction of a cultural system is impossible, because it is its basis. It is part of a model of the world based on the human system of categorizing reality. The aim of the work is to study the verbalization of the concept «TIME», to identify the author's features of temporal semantics in Plautus’ comedy «Amphitruo». The Latin equivalent of the main word of the studied concept is TEMPUS. Analysis of lexicographical dictionaries revealed that in antiquity tempus was interpreted as time, part or interval of time between two events, interval, period, appropriate or assigned time, relevant season, relevant period, opportunity, position, condition, in the plural – times, circumstances. The synonymous series of tempus includes such words as dies – «time, day, weather, term, date», tempestas – «time, period», aetas – «life, age, era, time», aevum – «infinity, eternity, life, age, generation, epoch, old age, time», spatium – «period of time, term», intervallum – «period of time», tempestivitas – «appropriate time, simultaneity», procella – «strong storm, gust», hiems – «rain, storm, rainy season, cold period, winter, year». Analysis of Plautus' Latin comedy «Amphitruo» led to the conclusion that the concept of time can also be verbalized with temporal lexems of different parts of languages (nouns, adjectives, adverbs, verbs), which not only form synonymous series within partial language groups, but also expand the number of expression means of the studied concept due to antonymous pairs The representation of the concept «TIME» is supplemented by associative chains and a number of secondary names that have acquired temporal significance in a particular phrase or context. Expansion of the volume of material to reveal other means of the concept «TIME» representation is considered promising for further research.